Реальгар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реальгар
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураRlg[2]
Хімічна формулаAsS[3]
Nickel-Strunz 102.FA.15a[4]
Dana 82.8.21.1
Ідентифікація
Сингоніямоноклінна сингонія
Інші характеристики
Названо на честькопальня (арабська)[5],
порошок (арабська)[5]
CMNS: Реальгар у Вікісховищі

Реальгар, реальґар (рос. реальгар; англ. realgar; англ. red arsenic; нім. Realgar m) — мінерал класу сульфідів, моносульфід арсену кільцевої будови. Синоніми: сірка рубінова, сандарагат та ін.

Етимологія та історія

Назва реальґар (лат. Arsenicum rubrum[6]) походить від арабського «рахьял-чхар» / رهج الغار / rahǧ al-ġār / і означає «рудний порох, рудниковий пил», оскільки цей мінерал був видобутий із шахт.[7]

Перший опис зробив шведський хімік, металург і мінералог Йохан Готшалк Валлеріус (1709-1785) у 1747 році. Тип місцевості не визначено, оскільки реальгар був відомий ще в давнину.

Загальна характеристика

Хімічна формула: As4S4. Містить 70,1 % As. Входить до складу арсенових руд.

Сингонія моноклінна.

Призматичний вид.

Генезис: найчастіше - низькотемпературний гідротермальний жильний мінерал, пов’язаний з мінерали As–Sb; також вулканічні сублімації та у відкладеннях гарячих джерел; в карбонаті та глинистих осадових породах.

Асоціація: аурипігмент, арсеноліт, інші арсенові мінерали, кальцит, барит.

Утворює грубо- та дрібнозернисті щільні агрегати, нальоти, кірки, землисті сипкі маси, призматичні кристали довж. до 5 см і їх друзи, вкрапленість.

Густина 3,5.

Твердість 1,5-2,0.

Колір оранжево-червоний.

Блиск смоляний.

Риса світло-рожева.

Злам злегка раковистий. Непрозорий. Розчиняється у царській горілці і гарячому їдкому натрі.

Поширення

Зустрічається в гідротермальних родовищах разом з аурипігментом, часто — з антимонітом, кіновар’ю, мінералами свинцю; як правило в середньо- і низькотемпературних вулканогенних і телетермальних родовищах, згонах на стінках вулканічних кратерів, у сольфатарах і фумаролах.

Розповсюдження: Яхімов (Чехія), Карпати — Бая-Спріє і Секеримб (Трансільванія, Румунія), Алшар (Північна Македонія), Пуццолі (Італія), кантон Вале (Швейцарія), шт. Юта, Невада, Єллоустонський національний парк (США), Лухумі (Грузія), Гарц (ФРН), Провінція Хунань, Китай.

Див. також

Примітки

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2022) — 2022.
  4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and EtymologyForgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  6. Otto Zekert (Hrsg.): Dispensatorium pro pharmacopoeis Viennensibus in Austria 1570. Hrsg. vom österreichischen Apothekerverein und der Gesellschaft für Geschichte der Pharmazie. Deutscher Apotheker-Verlag Hans Hösel, Berlin 1938, S. 135.
  7. Karl Lokotsch: Etymologisches Wörterbuch der europäischen […] Wörter orientalischen Ursprungs. Carl Winter, Heidelberg 1927, S. 135.

Література

Посилання