Мая Гадерлап

австрійська письменниця

Мая Гадерлап (нім. Maja Haderlap; 8 березня 1961, Айзенкаппель-Феллах, Каринтія) — австрійська письменниця.

Мая Гадерлап
Maja Haderlap
Народилася8 березня 1961(1961-03-08)[1][2][3] (63 роки)
Айзенкаппель-Феллах, Фелькермаркт, Каринтія, Австрія
Країна Австрія
Діяльністьперекладачка, письменниця, драматург
Сфера роботилітература
Alma materВіденський університет
ЗакладАльпійсько-адріатичний університет
Жанрпоезія і роман
Magnum opusAngel of Obliviond
ЧленствоНімецька академія мови і поезії і Словенська академія наук та мистецтв
Автограф
Нагороди

CMNS: Мая Гадерлап у Вікісховищі

Біографія

ред.

Народилася у Каринтії, належить до словенської меншини, пише словенською та німецькою мовами. Вивчала германістику та історію театру у Віденському університеті, захистила дисертацію з театрознавства. Дебютувала книгою віршів 1983 року. Читала лекції і курирувала видавничу програму в Клагенфуртському університеті. Завідувала літературною частиною Клагенфуртського міського театру (1992—2007), написала історію театру за ці роки. Видавала літературний журнал каринтійських словенців «Mladje». Перекладала зі словенської вірші Сречко Косовела і Таї Крамбергер.

Член Грацівської спільноти авторів[de]. Живе в Клагенфурті.

Твори

ред.
  • Žalik pesmi, вірші (1983)
  • Bajalice, вірші (1987)
  • Gedichte — Pesmi — Поеми (1989)
  • Der Papalagi, інсценування пародійно-сатиричного роману Ганса Пааше (1990)
  • Deček in sonce, проза (2000)
  • Між політикою і культурою/ Med politiko in kulturo, есе (2001)
  • Das Stadttheater Klagenfurt 1992 bis 2007. Die Ära Dietmar Pflegerl (2007)
  • Ангел забуття, роман-сага/ Engel des Vergessens (2011; премія Інґеборґ Бахман, 2011; премія Бруно Крайского за політичну книгу, 2011, та ін; переизд. 2012, 2013; словен. пер. 2012)

Визнання

ред.

Заохочувальна премія землі Каринтія (1983). Премія Фонду Прешерна (1989). Премія Губерта Бурди (2004). Почесний знак землі Каринтія (2011). Премія Вінценца Ріцці (2013) та ін. Почесний доктор Клагенфуртського університету (2012).

Посилання

ред.

Примітки

ред.