Дударків

село Дударків
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бориспільський район
Рада	Дударківська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA32040130040017386
Основні дані
Засноване	1633
Населення	2464 (01.01.2008)
Площа	1'218.6 га км²
Поштовий індекс	08330
Телефонний код	+380 4595
День села	21 вересня
Географічні дані
Географічні координати	50°26′43″ пн. ш. 30°56′44″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	112 м
Відстань до обласного центру	30 км
Відстань до районного центру	12 км
Місцева влада
Адреса ради	08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, 62, тел. 3-95-67
Сільський голова	Гуральник Микола Григорович
Карта
Дударків
Дударків
Мапа
Дударків у Вікісховищі

Дýдарків — село в Україні, в Бориспільському районі Київської області. Населення — близько 2.5 тис. жителів. Кількість дворів — близько 1000.

Село постраждало внаслідок геноциду української нації, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947.

Географія

Розташоване на лівому березі Дніпра в межах Придніпровської низовини в зоні лісостепу. Відстань від головпоштампту Києва — 30 км.

Історія

Виникнення

За народними переказами, назва села походить від прізвища першого поселенця — музики на прізвисько Дударик (або Дударко). Від цього імені село успадкувало назву. Підтвердженням давнього виникнення села є архіологічна знахідка — рогову орнаментовану ритуальну сокиру-молот доби пізньої бронзи (належить до пам'яток Тшинецької культури).

Іншими знахідками є кам'яні знаряддя праці та козацьки люльки. Знахідки зберігаються в музеї археології Києва. На території села виявлено залишки кісток мамонтів.

Дата заснування невідома. Як пише М. Александрович у книжці «Остерский уезд», село Дударків засновано на початку XVII ст., кому воно належало — невідомо, найімовірніше — Вишневецькому. В історичних документах вперше згадується в 1615 році. За іншими відомостями, село засновано Даниловичами. Читаємо в книжці київського Трибуналу за 1633 рік: «Владельцы Борисполя Даниловичи основывают Требуховку й Дударков между Броварами и Борисполем на селищах Иваничи и Вольничи». За переказами, першим поселенцем був чоловік на прізвисько Дударик, або Дударко. Від цього імені село успадкувало назву.

Сокира http://vytoky.nm.ru

Середні віки

У першій половині 17 ст. село Дударків як адміністративна одиниця підпорядковувалося Бориспільському волосному правлінню. Із переписних книжок 1666 року відомо, що Дударків населяли селяни, а не козаки: «В Бориспольском уезде всего два села со крестьяни: село Дудурково да село Требухово…» За гетьманування І. Брюховецького з волі самого гетьмана село було передано у власність Київського Печерського Троїцького монастиря. На початку 18 ст. у селі налічувалося 72 двори. 1761 року в Дударкові збудовано церкву, 1872 — школу. Основним заняттям жителів було землеробство, займалися дударківці також чумацьким промислом. За даними на 1859 рік, село значилося як казенне, в ньому — 287 Дворів, 1469 жителів.

Доба УНР та комуністична окупація

Сучасна історія села Дударкова почалася з великих перетворень в усьому укладі життя. 1920 року тут було створено комітет незаможних селян. За переписом 1926 року, Дударківська сільрада входила до складу Броварського району. Село Дударків мало тоді 3780 жителів, а разом з хуторами Горобіївкою, Займищем, Лустовщиною, Личовим населення становило 3924 чоловіки. 1927 року у селі створено товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), 1929 року на його базі виник колгосп 'Надія' (Згодом — Червоний Плугатар, 'ім. Шевченка', '8 Березня", 'ім. газети "Пролетарська Правда').

Під час Голодомору 1932—1933 загинуло понад 400 жителів села. Рятував дітей директор місцевої школи Василь Івчук (1904—1938), який таємно від комуністичної влади влаштував школярів на місцевий м'ясокомбінат і під загрозою арешту зберіг їм життя.

Друга світова війна

1941 із села вигнали сталіністів — німецька влада була понад два роки. За цей період виїхало в Німеччину 228 чоловік, спалено 128 хат, відновлено церковне життя, знищене комуністами. Понад 500 жителів села насильно мобілізовано до сталінського війська. 28 вересня 1943 року Дударків знову захоплений сталінськими військами (163ої дивізія під командуванням підполковника Карлова). 408 уродженців села Дударкова убиті. Один з них, танкіст Прудкий Микола Петрович, був на Курській битві — нагороджений сталінською Золотою Зіркою.

Сучасність

Наприкінці XX ст. у селі — підсобне господарство «Дударків», взуттєва фабрика акціонерного товариства «Дніпро», середня школа, дитячий садок, клуб, бібліотека, медпункт. Близько 1000 дворів, близько 2500 жителів.

Культура, дозвілля і духовність

Заклади культури і дозвілля

Будинок культури розташований у центрі села поряд із школою — директор Прокопенко Валентина Миколаївна

У школі працює історичний музей

Майстри народної творчості

Іван Васильович Приходько (17 вересня 1939 року, с. Дударків) — майстер декоративного розпису, народної іграшки та скульптури — заслужений майстер народної творчості України, лауреат державних премій ім. Павла Чубинського, Катерини Білокур, Петра Верни. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Іван Приходько більше 30 років працює у сфері декоративного розпису, народної іграшки та дерев'яної скульптури. Його художній стиль ґрунтується на класичних традиціях народного мистецтва й, водночас, є новаторським.

Водночас із власною мистецькою творчістю, Іван Васильович викладає розпис дітям в школі, адже володіє неабияким хистом наставника-педагога. Свого часу він керував студією народного мистецтва «Оранта» при Національному технічному університеті в Києві та студією народного розпису «Диво калинове» при школі мистецтв ім.. П. Чубинського в селі Велика Олександрівка на Київщині. З 1972 року і донині веде студію народного розпису в с. Дударків.

Спорт

Місцевий футбольний клуб «Дударків» бере участь в Вищій Лізі Бориспільського району

Архітектура

Пам'ятники

У центрі села на постаменті встановлено трактор «Універсал 2». Біля школи встановлено погруддя Прудкого. Навпроти школи пам'ятник загиблим у Другій Світовій Війні.

Цвинтарі

В селі два цвинтаря.

Храми

До другої світової війни в селі була Вознесенська церква. Знищена під час війни.

Сьогодні працює церква УПЦ Московського патріархату (Свято-Вознесенська, отець Нестор) (вул. Короленка, 8), будується ще одна церква.

Хронологія

1615—1633 р — перші спогади про село.

1762 — у центрі села звели першу школу.

1852—1853 — у селі від чуми помирає значна кількість людей.

1859 — кількість дворів 287, населення 1469 осіб

1898—1899 — у селі від чуми помирає значна кількість людей.

1900ті рр. — кількість дворів сягає 500.

1903 — зведено другу школу.

1933 — заснована пошта.

Чисельність жителів

Рік	Дворів	Жителів
1730	72
1859	287	1469
~1900	500
1926		3780
2008	1000	2500

Особистості

В селі народився Прудкий Микола Петрович — Герой Радянського Союзу.

Дударків — батьківщина майстрів народного розпису Галини Каленченко та Івана Приходька.

Івчук Василь Якович — директор школи у 1932—1938 роках. Під час Голодомору 1932—1933 років врятував життя багатьох школярів цього навчального закладу. 17 травня 1938 був заарештований та 28 вересня того ж року засуджений до страти, яка відбулася 2 жовтня. У 2007 році йому було присвоєно звання «Герой України»

Транспорт

Поруч з селом проходить Т 1026 а також автошлях регіонального значення Р03.

Від станції метро «Лісова» ходить маршрутне таксі № 359 . Його обслуговують автобуси Богдан А092, перевізник ТОВ ТК «Союз-Авто» Вартість проїзду становить 12 гривень до Дударкова і 14 гривень до Займища. Від станції метро «Харківська» ходить маршрутне таксі № 330-К. Вартість проїзду — 15 гривень до Дударкова і 16 гривень до Займища.

Також їздить автобус номер 13 до Борисполя, обслуговує маршрут ТОВ «Автосервіс»

Галерея

• 
  Клуб
• 
  Школа
• 
  Нова церква(будується)
• 
  Стара церква
• 
  Монумент загиблим у Другій Світовій війні
• 
  Дитячий садок

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Джерело

• Сайт села Дударків
• Облікова картка на сайті ВРУ
• Інформація взята з порталу http://who-is-who.com.ua
• Бориспільщина. Офіц. сайт Бориспільської міської ради
• http://vytoky.nm.ru Іван Іванович Заєць. Витоки духовної культури українського народу. Вінниця 2006. Розділ III. Бронзова доба в Україні