Догерманський субстрат
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Zvr (внесок, журнали) о 17:14 UTC (4931810 хвилин тому). |
Догерманський субстрат — лінгвістична гіпотеза, згідно з якою особливості лексики, морфології та синтаксису германських мов, що відрізняють їх від інших індоєвропейських мов, пояснюються наявністю шару лексики доїндоєвропейського походження. Прагерманська мова, згідно з цією гіпотезою, народилася в ході неолітичної креолізації носіїв мов різних родин - індоєвропейської і доїндоєвропейського субстрату.
Гіпотезу висунув в 1932 німецький лінгвіст Зигмунд Файст, який вважав, що близько третини лексичних елементів прагерманского мови походять з субстрату доїндоєвропейського походження, і що можливе спрощення системи індоєвропейських флексій виникло в результаті контакту мов різного походження[1].
До теперішнього часу залишається під питанням культурна приналежність носіїв доіндоєвропейського німецького субстрату. Серед кандидатів у субстратні культури дослідники в різні роки розглядали культуру Ертебелле, культуру ямної кераміки, культуру лійчастого посуду і культуру шнурової кераміки. За сучасними уявленнями, культуру Ертебелле можна безсумнівно віднести до доіндоєвропейський субстрат, культуру ямної кераміки — до носіїв палеоєвропейських або фінно-угорських мов, тоді як культура шнурової кераміки з великою ймовірністю була індоєвропейською по мові. Мовна приналежність культури лійчастого посуду залишається під питанням.
На початку XXI століття теорію догерманського субстрату істотно розвинув німецько-австралійський лінгвіст Роберт Майлхаммер [2], що показав у своїй роботі «Німецькі сильні дієслова», що сильні дієслова германських мов не мають індоєвропейської етимології, і що сама система сильних дієслів також, мабуть, має неіндоєвропейське походження [3].
Крім того, в германських мовах відзначаються й інші інновації (порівняно з протоіндоєвропейською) у сфері граматики. На думку Файст, частина відмінків, зазначених у найбільш консервативних індоєвропейських мовах, таких, як санскрит або литовська, відсутні в німецьких. Ця характеристика, проте, стала предметом суперечок: лінгвіст Едуард Прокош [4] вважав, що загальноіндоєвропейські елементи переважали і в германських мовах. Крім того, в ряді інших стародавніх індоєвропейських мов (наприклад, в хеттській і давньогрецькій) також спостерегається зменшення числа відмінків в порівнянні з праіндоєвропейською.
Дивись також
Примітки
- ↑ Sigmund Feist, «The Origin of the Germanic Languages and the Europeanization of North Europe», in Languages, 8, 1932, pagine 245—254 (prima pagina su JSTOR.org]).
- ↑ Robert Mailhammer
- ↑ Mailhammer R. (2005) The Germanic Strong Verbs.
- ↑ Eduard Prokosch, A Comparative Germanic Grammar, University of Pennsylvania, Linguistic Society of America, Philadelphia 1939 ISBN 9-991-03485-4