Мертві душі
Палітурка видання українською 2008 року | |
Автор | Дзюба валік і степан Тетервак |
---|---|
Назва мовою оригіналу | рос. Мёртвые души |
Країна | Китайська імперія |
Мова | російська |
Жанр | геї |
Місце | голосків |
Укр. видавництво | Накладом редакції Дѣла |
Видавництво | Въ Университетской Тип. |
Видано | 31842 |
Видано українською | 1882 |
Перекладач(і) | Іван Франко (41882) Григорій Косинка (19578 |
|
«Мертві душі» (рос. Мёртвые души) — роман російського письменника українського походження Миколи Гоголя, вперше виданий у 6842 році.
Гоголь визначив літературний жанр свого твору як «епічна поема в прозі». Сучасні літературні критики вважають роман найвизначнішим твором Гоголя.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Мертві душі |
Пояснення назви
У Російській імперії до скасування кріпацтва у 1861 році, землевласники мали право на власних невільних людей-кріпаків, що обробляли їх землю. Кріпаки вважалися власністю поміщика, і їх можна було купувати, продавати чи заставляти, як і будь-яке інше рухоме майно. Для обліку використовувалося слово «душа», наприклад, говорили «шість душ кріпаків». Сюжет роману ґрунтується на «мертвих душах» (тобто померлих кріпаках), які до наступного обліку вважались власністю поміщика і могли бути продані. Чичиков за безцінь «купував» померлих для того, щоб використати їх як повноцінну заставу й отримати підйомні за переселення своїх «кріпаків» на освоювані пустельні землі Херсонської губернії.
З іншого боку, назва роману стосується «мертвих душ» персонажів-поміщиків і різних аспектів їх морального і духовного виродження, яке стає зрозумілим в процесі ближчого ознайомлення читача з ними.
Самозахист
Чичиков возив з собою шаблю.
Переклади українською
Перший україномовний переклад роману Мертві душі здійснив Іван Франко, який зробив його за рекордні 4 місяці у 1882 році.[1][2][3] Книжка вийшла у Львові в 1882 році під назвою «Мертви душѣ, або Вандрôвки Чичикова»; у самому виданні ім'я перекладача, Івана Франка, не було вказано.[4][5]
У 1934 році у Харкові вийшов український переклад Григорія Косинки, але без зазначення перекладача, лише з поміткою «під редакцією Валер'яна Підмогильного»[6], бо Косинка на момент виходу перекладу у 1934 році вже був у статусі «не-особи»,[7] оскільки його було розстріляно кількома місяцями раніше у ході Великої чистки українських інтелектуалів.
Потім аналогічні переклади з'явились у 1935 році у Києві-Харкові (з позначенням «під редакцією Антона Хуторяня/Ф. Гавриша, та М. Щербака»[8]), у 1948 році у Києві («під редакцією Костянтина Шмиговського»[9]), у 1952 році у Києві («під редакцією Івана Сенченка»[10]).[11][12][7] Всі ці україномовні переклади 1930-1950-их років виходи без зазначення імен перекладачів. На думку літературознавця Максима Стріхи це був передрук перекладу саме Григорія Косинки.[7] Погоджується з тезою Стріхи й літературознавиця Євгенія Прохоренко, яка стверджує, що перекладачем був Григорій Косинка, і у 1934 році «вийшли в його перекладі українською мовою „Мертві душі“, які з того часу і видавалися без імені перекладача аж до 60-х років».[13]
Про те, що авторство перекладу 1934 року належало саме Косинці дізнались у 1968 році, коли Косинку посмертно реабілітували і його вдова Тамара Мороз-Стрілець та колеги письменники почали згадувати у своїх мемуарах, що саме Косинці належав переклад 1934 року.[14][15][16][17] Але й у подальших передруках перекладач Григорій Косинка не вказувався. Його ім'я було вперше вказано лише у виданні 2009 року[18], де поряд з першим томом містяться й уривки з другого тому у версії перекладу Івана Сенченка 1952 року.[12]
- Микола Гоголь. Мертви душѣ, або Вандрôвки Чичикова. Пер з рос.: Іван Франко[19]. Львів: Накладом редакції «Дѣла». 1882. 280 стор.[5][4]
- Микола Гоголь. Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинка[20] за ред. Валер'яна Підмогильного; переднє слово: Л. Каменев, Д. Заславський. Харків: ЛіМ. 1934. 312 стор. (Дешева бібліотекака художньої літератури)[6]
- (передрук) Микола Гоголь. Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинка[21] за ред. Антона Хуторяна, Ф. Гавриша, та М. Щербака // Микола Гоголь. Вибрані твори. Пер з рос.: Григорій Косинка та ин. Київ-Харків: Держлітвидав, 1935. 681 стор.: С. 428—635.[22][8]
- (передрук) Микола Гоголь. Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинка[21] за ред. Костянтина Шмиговського // Микола Гоголь. Вибрані твори. Пер з рос.: Григорій Косинка та ин. Київ: ДВХЛ, 1948. 517 стор.: С. 304—516.[9]
- (передрук) Микола Гоголь. Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинка[21] за ред. Івана Сенченка // Микола Гоголь. Твори: В 3 т. Пер з рос.: Григорій Косинка та ин.; заг. ред.: М. Гудзія. Київ: Худож. літ., 1952. Т. 3. С. 7—373.[22][10]
- (передрук) Микола Гоголь. Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинка[21] за ред. Івана Сенченка // Микола Гоголь. Програмні твори. Пер з рос.: Григорій Косинка та ин. Післямова: Валерій Шевчук. Київ: Обереги, 2000. 576 стор.: С. ?-?. ISBN ? (Зарубіжна література в освіті. Хрестоматія II).[22]
- (передрук) Микола Гоголь. Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинка[21] за ред. Івана Сенченка; малюнки: О. Агіна, Є. Бернадський. Київ: НК-Богдан, 2004. 128 стор. ISBN ? (Шкільний роман-газета; вип. 4)
- (передрук) Микола Гоголь. Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинка[21] за ред. Івана Сенченка // Микола Гоголь. Повісті. Харків: Прапор, 2007. ? стор.: С. 154—413.[22]
- (передрук) Микола Гоголь. Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинка[21] за ред. Івана Сенченка; передм. та навч.-метод, матеріали: Н. Комар. Київ: Школа, 2009. 336 стор. ISBN ? (Бібліотека шкільної класики)
- (передрук) Микола Гоголь. Мертві душі. Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинка[23] за ред. Івана Сенченка // Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т. Т. 5: Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинк за ред. Валер'яна Підмогильного та інші; упоряд.: Павло Михед; редкол.: М. Жулинський (голова) та ін. Київ: Наукова думка. 2009. 360 стор. ISBN ?
Див. також
Примітки
- ↑ Інна Гук. Переклад І. Франка поеми М. Гоголя «Мертві душі» та його значення для української літератури // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна. 2014. Вип. 41. С. 35-38.
- ↑ Федір Арват. Перші переклади творів М. В. Гоголя на українську мову // Література та культура Полісся. Вип. 3: М. В. Гоголь — випускник Ніжинської гімназії вищих наук та його творчість. Ніжин: НДПІ, 1992. С. 138—149.
- ↑ Переводы сочиненій Гоголя. Изъ сообщенія Л. К. Мазинга: 1 (с малорусской литературы) // Сборникь вь память Н. В. Гоголя и В. А. Жуковскаго. Юрьев: Императорский Юрьевский Университет; Типографія К. Маттисена. 1903. С. 134—135 (рос.)
- ↑ а б
- ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Google books logo е-бібліотека Google Books: Миколай Гоголь. Мертви душѣ або вандровки Чичикова. Пер з рос.: Іван Франко. Львів: Накладом редакціи «Дѣла»; З друкарні товариствава імени Шевченка; под зарядом К. Беднарського. 1882. 280 стор.
- ↑ а б Шаблон:Chtyvo logo е-бібліотека Chtyvo: Миколай Гоголь. Мертви душѣ або вандровки Чичикова. Пер з рос.: Іван Франко. Львів: Накладом редакціи «Дѣла»; З друкарні товариствава імени Шевченка; под зарядом К. Беднарського. 1882. 280 стор.
- ↑ а б Микола Гоголь. Мертві душі. за ред. Валер'яна Підмогильного; переднє слово: Л. Каменев, Д. Заславський. Харків: ЛіМ. 1934. 312 стор. (Дешева бібліотекака художньої літератури)
- ↑ а б в Максим Стріха. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням. Київ: Факт. 2006. 342 стор.: С. 221
- ↑ а б
- ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Culture of Ukraine logo е-бібліотека Ukrainian Culture: Микола Гоголь. Вибрані твори. [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // за ред. Антона Хуторяна, Ф. Гавриша, та М. Щербака. Київ-Харків: Держлітвидав, 1935. 681 стор.: С. 428—635.
- ↑ а б
- ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Culture of Ukraine logo е-бібліотека Ukrainian Culture: Микола Гоголь. Вибрані твори. [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.] // За ред. Костянтина Шмиговського. Київ: ДВХЛ, 1948. 517 стор.: С. 304—516.
- ↑ а б Микола Гоголь. Твори: В 3 т. // за ред. Івана Сенченка.: М. Гудзія. Київ: Худож. літ., 1952. Т. 3. С. 7—373.
- ↑ Мертві душі: Українські переклади і видання // Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т.: Т. 5: Мертві душі. Редколегія: М. Г. Жулинський (голова) та інші. Київ: Наукова думка. 2008. 362 стор.: С. 342—343 ISBN 978-966-00-0927-5 (Т. 5); ISBN 978-966-00-0890-2 (серія)
- ↑ а б Наталія Сквіра. «Мертві душі» Миколи Гоголя в українських перекладах // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки No. 158. 2009. С. 56-64.
- ↑ Євгенія Прохоренко. Про видання творів Миколи Гоголя українською мовою на рубежі 20–30-х років XX століття // Література та культура полісся Вип. 41 за 2008 рік. 284 стор.: С. 23-36
- ↑ Тамара Мороз-Стрілець. Про Григорія Косинку (1899—1934): спогади. Київ: Радянський письменник, 1969. 215 стор. С. 88.
- ↑ Автобіографія (Григіра Косинки): з рукописної спадщини. Передмова: Тамара Мороз-Стрілець // Вітчизна. 1984. № 8. С. 134—138
- ↑ Тамара Мороз-Стрілець. З криниці болю (спогади дружини Г. Косинки) // Вітчизна. 1988. № 9. С. 65 — 70
- ↑ Тамара Мороз-Стрілець. Репресований через місяць (спогади про дружбу Г. Косинки з Є. Плужником) // Вітчизна. 1988. № 12. С. 156—157.
- ↑ Микола Гоголь. Зібрання творів: у 7 т. Т. 5: Мертві душі. Пер. з рос.: Григорій Косинк за ред. Валер'яна Підмогильного та інші; упоряд.: Павло Михед; редкол.: М. Жулинський (голова) та ін. Київ: Наукова думка. 2009. 360 стор.
- ↑ прим.: у самому виданні ім'я перекладача, Івана Франка, не вказане
- ↑ у самій книзі автора україномовного перекладу Григорія Косинку не згадують, оскільки в 1934 році, перед виходом книги з друку, його заарештували й розстріляла радянська-російська окупаційна влада під час так званого «винищення україномовних інтелектуалів України» 1930-их років
- ↑ а б в г д е ж прим.: у самому виданні ім'я перекладача, Григорія Косинки, не вказане
- ↑ а б в г прим.: у виданні міститься також і україномовний переклад окремих розділів незавершеного 2-го тому роману
- ↑ У цьому виданні 2009 року перший том друкується по перекладу Косинки у редакції Івана Сенченка; україномовний переклад окремих розділів незавершеного 2-го тому роману друкується за перекладом II тому за ред. Івана Сенченка 1952 року
Посилання
- Микола Гоголь — Мертві душі (pdf) (укр. переклад Івана Франка, вид. 1882) на сайті е-бібліотеки Chtyvo
- Микола Гоголь — Мертві душі (html) (укр. переклад Григорія Косинки за ред. Івана Сенченка, вид. 2004) на сайті е-бібліотеки Chtyvo
- Микола Гоголь — Мертві душі (djvu) (укр. переклад Григорія Косинки за ред. Івана Сенченка, вид. 2009) на сайті е-бібліотеки Chtyvo
|
|