Ніколь Шарль Домінік
| Ніколь Шарль Домінік | |
|---|---|
| фр. Charles Dominique Nicole | |
 | |
| Народився | 4 серпня 1758 |
| Помер | 2 вересня 1835 (77 років) |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | педагог |
| Знання мов | французька |
Шарль Домінік Ніколь (фр. Charles Dominique Nicole; 4 серпня 1758 — 2 вересня 1835) — абат, педагог, директор Рішельєвського ліцею.
Біографія
Французький педагог, абат Шарль Домінік Ніколь народився 4 серпня 1758 року у французькому містечку Новіль у Нормандії.
В 1782 році закінчив єзуїтський коледж. Потім там викладав. Після Великої французької революції у 1790 році виїхав до Туреччини.
У 1792 році приїхав до Росії, де займався педагогічною діяльністю, створивши у С.-Петербурзі власний пансіон.
В 1811 році на за ініціативою герцога Рішельє переїхав до Одеси і займався реорганізацією католицьких приходів.
В 1817 році в Одесі був утворений Рішельєвський ліцей, у складі якого був педагогічний інститут, абат Ш. Д. Ніколь його очолив, Керував навчальним закладом до 1820 року.
Після початку гонінь на єзуїтів у Росії, назавжди повернувся у Францію. Ставши одним з найбільш впливових членів Конгрегації, віддав перевагу педагогічній діяльності.
Він завершив реорганізацію коледжу Сен-Луи, брав участь в управлінні Сорбонною, ввів конкурси по заміщенню професорських посад.
Після 1924 року вийшов у відставку. У 1827 році став почесним каноніком Парижу та головним вікарієм діоцезії.
Помер 2 вересня 1835 року у передмісті Парижу.
Праці
- Nicole C. D. Etablissement du Lycee Richelieu a Odessa. — Parіs, 1817.
- Nicole C. D. Plan d'education, ou Projet d'un college nouveau. — Parіs, 1833.
Нагороди
- Орден Почесного легіону (Франція).
- Орден Святої Анни ІІ ст. (Російська імперія).
Література
- Букач В. М. З історії Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. Керівники: Біографічний словник / В. М. Букач. — Одеса: ПНПУ, 2018. — С. 7.
- Третьяк А. И. Аббат Николь и первая книга Одессы/А. И. Третьяк.// Життя і пам'ять: Наукова збірка, присвячена пам'яті В'ячеслава Івановича Шамко. – Одеса: Наука і техніка, 2009. — С. 141—150.