Патагонський льодовиковий щит: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[image:Magellanglaciacion.jpg|thumb|upright=1.4|Мапа, що показує Патагонський льодовиковий щит у районі [[Магелланова протока|Магелланової протоки]] під час [[Останній льодовиковий період|останнього льодовикового періоду]]. Сучасні поселення показані жовтими точками. Рівень моря був набагато нижчим, ніж показано тут.]] |
|||
| ⚫ | '''Патагонський льодовиковий щит''' — великий витягнутий та вузький [[льодовиковий щит]], що вкривав всю територію [[Чилі]] на південь від сучасного міста [[Пуерто-Монтт]] за часів останнього [[ |
||
[[File:Puerto Williams, Chili.JPG|right|thumb|Під час останнього льодовикового періоду Патагонський льодовиковий щит створив подовжені та вкриті лісом [[друмліни]], які можна побачити на південь від [[Пуерто-Вільямс]]а, [[Чилі]].]] |
|||
| ⚫ | '''Патагонський льодовиковий щит''' — великий витягнутий та вузький [[льодовиковий щит]], що вкривав всю територію [[Чилі]] на південь від сучасного міста [[Пуерто-Монтт]] за часів останнього [[зледеніння Янкіуе|зледеніння]]. За деякими даними Патагонський льодовиковий щит з'єднувався із льодовиками [[Альтіплано]] безперервними льодовиками, що вкривали всі південні [[Анди]]. |
||
За часів [[Останній льодовиковий максимум|останнього льодовикового максимуму]] (близько 18000-17500 років тому), Патагонський льодовиковий щит охоплював близько 480 000 км ², і мав обсяг понад 500 000 км ³<ref name="Hulton">Hulton, N.R.J., R.S. Purvesa, R.D. McCullocha, D.E. Sugdena, M.J. Bentleyb. 2002. The Last Glacial Maximum and eglaciation in southern South America. Quaternary Science Reviews , vol. 21, 233–241</ref>. З яких приблизно 4% наразі існують і поділені на [[Південно-Патагонське льодовикове поле]] і [[Північно-Патагонське льодовикове поле]]. За часів першого [[плейстоцен]]ового льодовикового періоду — [[Брамертоніанське зледеніння]] (Bramertonian Stage), льодовик покривав сьогоденне [[Аргентина|Аргентинське]] узбережжя. Кожного наступного зледеніння, льодовик зупинявся все далі й далі на захід, посушливість завжди було вирішальним чинником зупинки поширення льодовика: Вважається, що зі сходу на захід падіння кількості опадів протягом льодовикового періоду було навіть більшим, ніж у сьогоденній [[Патагонія|Патагонії]]. |
За часів [[Останній льодовиковий максимум|останнього льодовикового максимуму]] (близько 18000-17500 років тому), Патагонський льодовиковий щит охоплював близько 480 000 км ², і мав обсяг понад 500 000 км ³<ref name="Hulton">Hulton, N.R.J., R.S. Purvesa, R.D. McCullocha, D.E. Sugdena, M.J. Bentleyb. 2002. The Last Glacial Maximum and eglaciation in southern South America. Quaternary Science Reviews , vol. 21, 233–241</ref>. З яких приблизно 4% наразі існують і поділені на [[Південно-Патагонське льодовикове поле]] і [[Північно-Патагонське льодовикове поле]]. За часів першого [[плейстоцен]]ового льодовикового періоду — [[Брамертоніанське зледеніння]] (Bramertonian Stage), льодовик покривав сьогоденне [[Аргентина|Аргентинське]] узбережжя. Кожного наступного зледеніння, льодовик зупинявся все далі й далі на захід, посушливість завжди було вирішальним чинником зупинки поширення льодовика: Вважається, що зі сходу на захід падіння кількості опадів протягом льодовикового періоду було навіть більшим, ніж у сьогоденній [[Патагонія|Патагонії]]. |
||
На відміну від [[Лаврентійський льодовиковий щит|Лаврентійського льодовикового щита]] або льодовикового щита |
На відміну від [[Лаврентійський льодовиковий щит|Лаврентійського льодовикового щита]] або [[Віслинське зледеніння|льодовикового щита у Північній Європі]], Патагонський льодовиковий щит не був провідною причиною вимирання або втрати [[біорізноманіття]]. Це пояснюється тим, що флора залишилися на півночі льодовика була відокремлена пустелею [[Атакама]], і легко пристосувались до зміни мікроклімату. Факт, більшість з початкових [[антарктична флора|антарктичної флори]] існує сьогодні на землі, зайнятої льодовиковим щитом. Однак існують ознаки того, що протягом останнього [[дегляціал]]у (17500 років тому), швидке танення північного язика Патагонського льодовикового щита призвело до різкого звільнення прісної води у прилеглий океан, що зменшило його солоність<ref>Lamy, F., J. Kaiser, U. Ninnemann, D. Hebbeln, H. W. Arz, J. Stoner. 2004. Antarctic Timing of Surface Water Changes off Chile and Patagonian Ice Sheet Response. Science, vol. 304, 1959-1962</ref> та змінюючи його рівень, що призвело до значних екологічних змін як в місцевому, так і в загальнопланетарному масштабі<ref>De Pol-Holz, R., O. Ulloa, L. Dezileau, J. Kaiser, F. Lamy and D. Hebbeln. 2006. Melting of the Patagonian Ice Sheet and deglacial perturbations of the nitrogen cycle in the eastern South Pacific. Geophysical Research Letters, vol. 33, L04704, {{doi|10.1029/2005GL024477}}</ref>. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 9: | Рядок 11: | ||
{{stub}} |
{{stub}} |
||
{{ac}} |
|||
{{Заледеніння}} |
{{Заледеніння}} |
||
Поточна версія на 09:16, 25 листопада 2021
Патагонський льодовиковий щит — великий витягнутий та вузький льодовиковий щит, що вкривав всю територію Чилі на південь від сучасного міста Пуерто-Монтт за часів останнього зледеніння. За деякими даними Патагонський льодовиковий щит з'єднувався із льодовиками Альтіплано безперервними льодовиками, що вкривали всі південні Анди.
За часів останнього льодовикового максимуму (близько 18000-17500 років тому), Патагонський льодовиковий щит охоплював близько 480 000 км ², і мав обсяг понад 500 000 км ³[1]. З яких приблизно 4% наразі існують і поділені на Південно-Патагонське льодовикове поле і Північно-Патагонське льодовикове поле. За часів першого плейстоценового льодовикового періоду — Брамертоніанське зледеніння (Bramertonian Stage), льодовик покривав сьогоденне Аргентинське узбережжя. Кожного наступного зледеніння, льодовик зупинявся все далі й далі на захід, посушливість завжди було вирішальним чинником зупинки поширення льодовика: Вважається, що зі сходу на захід падіння кількості опадів протягом льодовикового періоду було навіть більшим, ніж у сьогоденній Патагонії.
На відміну від Лаврентійського льодовикового щита або льодовикового щита у Північній Європі, Патагонський льодовиковий щит не був провідною причиною вимирання або втрати біорізноманіття. Це пояснюється тим, що флора залишилися на півночі льодовика була відокремлена пустелею Атакама, і легко пристосувались до зміни мікроклімату. Факт, більшість з початкових антарктичної флори існує сьогодні на землі, зайнятої льодовиковим щитом. Однак існують ознаки того, що протягом останнього дегляціалу (17500 років тому), швидке танення північного язика Патагонського льодовикового щита призвело до різкого звільнення прісної води у прилеглий океан, що зменшило його солоність[2] та змінюючи його рівень, що призвело до значних екологічних змін як в місцевому, так і в загальнопланетарному масштабі[3].
- ↑ Hulton, N.R.J., R.S. Purvesa, R.D. McCullocha, D.E. Sugdena, M.J. Bentleyb. 2002. The Last Glacial Maximum and eglaciation in southern South America. Quaternary Science Reviews , vol. 21, 233–241
- ↑ Lamy, F., J. Kaiser, U. Ninnemann, D. Hebbeln, H. W. Arz, J. Stoner. 2004. Antarctic Timing of Surface Water Changes off Chile and Patagonian Ice Sheet Response. Science, vol. 304, 1959-1962
- ↑ De Pol-Holz, R., O. Ulloa, L. Dezileau, J. Kaiser, F. Lamy and D. Hebbeln. 2006. Melting of the Patagonian Ice Sheet and deglacial perturbations of the nitrogen cycle in the eastern South Pacific. Geophysical Research Letters, vol. 33, L04704, DOI:10.1029/2005GL024477
