Гіпотеза була створена, щоб пояснити відкладення льодовикових осадів у тропічних широтах під час кріогенію (850–630 млн років тому) та інші загадкові риси геологічного кріогенію. Після закінчення останнього великого зледеніння прискорилася еволюціябагатоклітинних.
Теоретично гіпотеза була обґрунтована у 1950-х роках радянським кліматологом Будико М. І., як результат енерго-балансового моделювання стабільного режиму клімату, за якого вся поверхня планети може бути вкрита снігом і льодом — модель «Білої Землі»[1].
За версією Пола Гофмана Земля перетворилася в суцільну «сніжну грудку», середня температура на планеті знизилася до −45 °С, льодовик укрив усю Землю льодовою товщею до 1,5 км[2].
↑Роберт Хейзен. История Земли: От звездной пыли — к живой планете: Первые 4 500 000 000 лет. — М. : Альпина нон-фикшн, 2018. — С. 253-254. — ISBN 978-5-91671-912-3.(рос.)