Павликіани

Павликіани (вірм. Պաւլիկեաններ) — християнська адопціоністська секта, що існувала в VII-IX століттях у Вірменії та східних фемах Візантійської імперії. З нею був пов'язаний мілітаризований рух. У Середньовіччі павликіян звинувачували в прихильності до гностицизму та маніхейства.

Засновником секти був вірменин Костянтин, який прийняв ім'я Сильвана. Він об'єнднав у своєму вченні християнську доктрину з дуалістичними поглядами. Через переслідування у Візантії павликіани у IX столітті переселилися в ту частину Вірменії, що була під владою Аббасидського халіфату. Приблизно 844 року вони утворили свою власну державу поблизу Тефріке. Звідти вони робили рейди на територію Візантії до початку 870-их років. При василевсі Василі I візантійці знищили їхню державу.