Броники
| село Броники | |
|---|---|
 Будівля колишньої поштової станції
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Новоград-Волинський район |
| Громада | Брониківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18080050050045303 |
| Основні дані | |
| Населення | 475 (2001) |
| Площа | 1,837 км² |
| Густота населення | 258,57 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11772 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°33′13″ пн. ш. 27°48′28″ сх. д. / 50.55361° пн. ш. 27.80778° сх. д.Координати: 50°33′13″ пн. ш. 27°48′28″ сх. д. / 50.55361° пн. ш. 27.80778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
207 м |
| Водойми | р. Тня |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Найближча залізнична станція | Новоград-Волинський II |
| Відстань до залізничної станції |
6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Центральна, 22, с. Романівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11774 |
| Карта | |
  Броники | |
 Броники | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Бро́ники — село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Новоград-Волинського району Житомирської області. Кількість населення становить 475 осіб (2001).
Загальна інформація
Розташоване за 14 км від районного центру, м. Новоград-Волинський, за 6 км від залізничної станції Новоград-Волинський II. Через село проходить автошлях Київ—Львів[1]. Лежить на річці Тня[2]. У селі збереглася будівля старої поштової станції на шосе Київ-Брест, котра використовується як школа[3].
Населення
Станом на 1885 рік в селі мешкало 450 осіб, налічувалося 47 дворових господарств[4].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 802 особи, з них: православних — 704, чоловіків — 402, жінок — 400[5].
В кінці 19 століття кількість населення становила 806 осіб, дворів — 146[6][7], у 1906 році — 835 жителів, дворів — 96[8], на 1923 рік нараховувалося 197 дворів та 1 002 мешканці[9].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 712 осіб, дворів — 209[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 545 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 475 осіб[10].
Історія
Відоме з 1650 року[1], належало Анні-Алоїзі Ходкевич з Острозьких, мало 13 димів[6]. Згадується як село Бронник та Бровник в акті від 7 січня 1650 року, в якому власниця, дружина віленського воєводи Анна-Алоїза Ходкевич, скаржилася на орендного власника містечка Вільськ Олександра Цеклінського та його слугу Яна Білецького, що останні вивезли з її маєтку, в тому числі і з Броників, кількасот селян, яких згодом пограбували. 17 травня 1809 року в селі згоріла церква, на її місці, у 1810 році, збудовано нову, за кошти парафіян. У 1833 році церкву приписано до парафії в Романівці[2].
В середині 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, лежало при житомирсько-берестейському битому шляху, мало поштову станцію. Селян чоловічої статі — 131, котрим належало 826 десятин землі. Входило до ново-звягельського ключа Мезенцевої, з дому — Уварової. Раніше належало до звягельських маєтностей Любомирських[11].
В другій половині 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, на річці Тня, за 66 верст від Житомира. Дерев'яна церква з дерев'яною дзвіницею, землі при ній — близько 26 десятин. До церкви приписане сільце Кропивня (за 5 верст), загалом 112 дворів та 911 вірян[2].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, на річці Тня. В селі були церковна парафія, поштова станція станція[4].
В кінці 19 століття — село Романовецької волості Новоград-Волинського повіту, на річці Тня, за 14 верст від Новограда-Волинського. Була поштова станція. Належало до православної парафії в Романівці, за 3 версти, мало філіальну церкву, збудовану 1810 року, до церкви приписане с. Кропивня. Входило до новозвягельського маєтку Уварових, перед ними належало Зубовій, з дому Любомирській, першій дружині Прота Потоцького[6][7].
У 1906 році — село Романовецької волості (2-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 14 верст, до волосного центру, с. Романівка — 4 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Новограді-Волинському[8].
У 1923 році включене до складу новоствореної Брониківської сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи; адміністративний центр ради[12]. Відстань до районного центру, м. Новоград-Волинський, становила 14 верст[9]. 1 червня 1935 року, в складі сільської ради, внаслідок ліквідації Новоград-Волинського району, передане до Новоград-Волинської міської ради Київської області[12].
Під час сталінських репресій проти українського селянства в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 21 мешканця села, з яких 10 чол розстріляно. Нині всі постраждалі від тоталітарного режиму реабілітовані[13].
На фронтах Другої світової війни воювали 146 селян, з них 57 загинули, 120 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі встановлено пам'ятник.
В радянські часи в селі була центральна садиба колгоспу, котрий мав у користуванні 2,1 тис. га земель, з них 1,6 тис. га — ріллі. Господарство вирощувало жито, пшеницю, льон, картоплю, розвивало м'ясо-молочне тваринництво. В селі були школа, клуб, бібліотека, медпункт, побутова майстерня, відділення зв'язку, три магазини[1].
4 червня 1958 року, в складі сільської ради, увійшло до відновленого Новград-Волинського району Житомирської області[12].
У 2017 році включене до складу новоствореної Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області[14].
Примітки
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Броники, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 6 листопада 2022.
- ↑ а б в М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 164. Процитовано 6 листопада 2022.
- ↑ Д. Малаков. Із Києва до Житомира — на перекладних. День. Процитовано 6 листопада 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 228. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 18. Процитовано 8 листопада 2022.
- ↑ а б в Broniki 1.) (ob. t. I, 379)… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 237. (пол.)
- ↑ а б Цинкаловський О. Бронники // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 141.
- ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 135. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 8 листопада 2022.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 141. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Broniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 379. (пол.)
- ↑ а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 211. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 листопада 2022.
- ↑ «Реабілітовані історією» (Житомирська область). Архів оригіналу за 12 лютого 2021.
- ↑ Брониківська сільська об’єднана територіальна громада. https://decentralization.gov.ua/. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
Посилання
- Погода в селі Броники [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
| |||||