Броники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Броники

Будівля колишньої поштової станції
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Новоград-Волинський район
Громада Брониківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18080050050045303
Основні дані
Населення 475 (2001)
Площа 1,837 км²
Густота населення 258,57 осіб/км²
Поштовий індекс 11772
Географічні дані
Географічні координати 50°33′13″ пн. ш. 27°48′28″ сх. д. / 50.55361° пн. ш. 27.80778° сх. д. / 50.55361; 27.80778Координати: 50°33′13″ пн. ш. 27°48′28″ сх. д. / 50.55361° пн. ш. 27.80778° сх. д. / 50.55361; 27.80778
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Водойми р. Тня
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Новоград-Волинський II
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Центральна, 22, с. Романівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11774
Карта
Броники. Карта розташування: Україна
Броники
Броники
Броники. Карта розташування: Житомирська область
Броники
Броники
Мапа
Мапа

CMNS: Броники у Вікісховищі

Бро́ники — село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Новоград-Волинського району Житомирської області. Кількість населення становить 475 осіб (2001).

Загальна інформація

Розташоване за 14 км від районного центру, м. Новоград-Волинський, за 6 км від залізничної станції Новоград-Волинський II. Через село проходить автошлях Київ—Львів[1]. Лежить на річці Тня[2]. У селі збереглася будівля старої поштової станції на шосе Київ-Брест, котра використовується як школа[3].

Населення

Станом на 1972 рік кількість населення становила 712 осіб, дворів — 209[1].

Історія

Відоме з 1650 року[1]. Згадується як село Бронник та Бровник в акті від 7 січня 1650 року, в якому власниця, дружина віленського воєводи Анна-Алоїза Ходкевич, скаржилася на орендного власника містечка Вільськ Олександра Цеклінського та його слугу Яна Білецького, що останні вивезли з її маєтку, в тому числі і з Броників, кількасот селян, яких згодом пограбували[2].

У 1906 році — село Романівецької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 14 верст, від волості 4. Дворів 96, мешканців 835[4]. Церква в ім'я Святого великомученика Георгія. Побудована в 1810 за кошти прихожан (на місці згорілої 17 травня 1809).

Під час сталінських репресій проти українського селянства в 30-ті роки 20-го століття органами НКВС безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 21 мешканця села, з яких 10 чол розстріляно.  Нині всі постраждалі від тоталітарного режиму реабілітовані[5].

На фронтах Другої світової війни воювали 146 селян, з них 57 загинули, 120 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі встановлено пам'ятник.

В радянські часи в селі була центральна садиба колгоспу, котрий мав у користуванні 2,1 тис. га земель, з них 1,6 тис. га — ріллі. Господарство вирощувало жито, пшеницю, льон, картоплю, розвивало м'ясо-молочне тваринництво. В селі були школа, клуб, бібліотека, медпункт, побутова майстерня, відділення зв'язку, три магазини[1].

До 29 жовтня 2017 року село підпорядковувалось Брониківській сільській раді Новоград-Волинського району Житомирської області[6].

Примітки

  1. а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Броники, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 6 листопада 2022.
  2. а б М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 164. Процитовано 6 листопада 2022.
  3. Д. Малаков. Із Києва до Житомира — на перекладних. День. Процитовано 6 листопада 2022.
  4. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 9 травня 2019.
  5. «Реабілітовані історією» (Житомирська область). Архів оригіналу за 12 лютого 2021.
  6. Брониківська сільська об’єднана територіальна громада. https://decentralization.gov.ua/. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.

Джерела

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4

Посилання