Бухарські євреї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Група єврейських хлопчиків навколо вчителя, Самарканд, між 1909 і 1915
(фото С. М. Прокудіна-Горського)

Бухарські євреї (інакше: середньоазійські євреї, бухорі, ісроїл або яхуді) — єврейська етнолінгвістична група (община) у Середній Азії.

Найменування «бухарські євреї» закріпилось за членами общини тому, що до завоювания Російською імперією Середньої Азії значна частина громади проживала на території Бухарського ханства. Самі́ бухарські євреї називають себе ісроїл або яхуді.

До 1970-х років бухарські євреї жили в Середній Азії, переважно в Узбецькій і Таджицькій РСР. Основними місцями проживання бухарських євреїв (у нисхідному порядку оцінкової чисельності) були міста Самарканд, Ташкент, Душанбе, Бухара, Коканд, Андижан, Маргелан, Хатирчі, Шахрисабз.

Нині значне число євреїв — вихідців з бухарсько-єврейської общини живе в Ізраїлі.

Джерело-посилання