Адо́ В'є́ннський (лат.Ado Viennensis, нім.Ado von Vienne, фр.Adon de Vienne; бл. 800[5] — 16 грудня875[5]) — франкськийкатолицькийсвященик, архієпископ В'єннський (860—874), святий. Народився у Франкії, в діоцезії Сенс[5]. Походив із франкської шляхетної родини. Був монахом-бенедиктинцем у монастирі Фер'єр. Навчався під керівництвом аббата Лупа Сервата, одного з найбільших вчених того часу[5]. Виділявся серед братії схильністю до інтелектуальної праці. Викладав теологію в Прюмському монастирі на запрошення абата Маркварда, колишнього ченця з Фер'єра[5] Після смерті останнього здійснив паломництво до Риму і Равенни[5]. В Равенні знайшов старий римський мартиролог, на основі якого згодом написав свій власний[5], так званий «Мартиролог Адо» (855). Після паломництва прийнятий ліонським архієпископом Ремігієм, який призначив його настоятелем церкви святого Романа поблизу В'єнна. 860 року обраний архієпископом В'єннським; наступного року отримав паллій від папи Миколая I[5]. Запровадив суворі правила для духовенства своєї діоцезії, своїм прикладом добивався їх виконання[5]. Виступив на захист королеви Теутберги, яку несправедливо кинув франкський король Лотар II. Доповів, що король підкупив папських легатів Мецького синоду 863 року, які дозволили йому одружитися з конкубіноюВальдрадою. 865 року добився ануляції незаконного шлюбу короля[5]. Помер у В'єнні, Франкія. Похований у церкві Апостолів (сучасна церква святого Петра). Автор хроніки «Chronicorum de sex mundi aetatibus» (874), житій святих Дезидерія і Теодоріха В'єннських. Згадується як святий у «Римському мартиролозі»[5]. День вшанування — 16 грудня[5]. Також — святий Адо, Адо́н.