Акіньшина Оксана Олександрівна
Оксана Олександрівна Акіньшина | |
---|---|
Ім'я при народженні | Акіньшина Оксана Олександрівна |
Дата народження | 19 квітня 1987 (37 років) |
Місце народження | Ленінград, РРФСР, СРСР |
Громадянство | Росія |
Професія | актриса, співачка |
Кар'єра | 2001 — дотепер |
Напрям | драма, бойовик, мюзикл, комедія |
Нагороди | |
IMDb | ID 0968541 |
Акіньшина Оксана Олександрівна у Вікісховищі |
Оксана Олександрівна Акіньшина (рос. Оксана Александровна Акиньшина; нар. 19 квітня 1987, Ленінград) — російська кіноактриса.
Біографія
Оксана Акіньшина народилася 19 квітня 1987 року в Ленінграді в родині автослюсаря і бухгалтера, у неї є молодша сестра[1][2]. Займалася в модельному агентстві, керівник якого зобов'язала всіх дівчаток прийти на кастинг до режисера Сергія Бодрова-молодшого. Оксана прийшла на проби без ентузіазму[3], але пройшла кастинг, і вперше з'явилася на екрані в драмі Бодрова «Сестри» у 13 років. За цей фільм на кінофестивалі 2001 року в Сочі, в конкурсі «Дебют», Оксана і Катя Горіна отримали нагороду «За найкращий акторський дует».
Міжнародну популярність Оксана придбала після роботи у фільмі «Ліля назавжди» шведського режисера Лукаса Мудіссона. Знялася в голландському фільмі «Південь», де грала молоду дівчину, матір-одиначку, нелегально приїхала до Голландії. У фільмі Оксана говорить голландською мовою. У 2004 році була затверджена на роль Есфірі Литвинової у фільмі «Статський радник», але не з'явилася на перший день зйомок і замість неї була поставлена актриса Емілія Співак . У цьому ж році вона зіграла епізодичну роль Ірини неск у фільмі «Перевага Борна».
У фільмі «Вовкодав з роду Сірих Псів», що вийшов у прокат 28 грудня 2006 році, Оксана грає кнесінку Єлень, одну з головних ролей. У 2008 році зіграла головну жіночу роль у мюзиклі «Стиляги» Валерія Тодоровського.
У 2011 році Оксана зіграла головну жіночу роль — студентки Тетяни, подруги Висоцького у фільмі «Висоцький. Спасибі, що живий», а в 2012 році знялася в головній ролі у фільмі «8 перших побачень».
Особисте життя
До п'ятнадцяти років зустрічалася з актором Олексієм Чадовим, після чого жила з Сергієм Шнуровим аж до 2007 року, коли вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Дмитром Вікторовичем Литвиновим (нар. 6 листопада 1976[4]), генеральним директором піар-компанії «Планета Інформ». 2 червня 2009 у них народився син Філіп. Оксана зустрічалася з актором і співаком Олексієм Воробйовим[5]. Вони розлучилися на початку травня 2011 року[6], але через місяць Олексій повернувся до Оксани[7].
Нагороди
- Приз на фестивалі «Кінотавр» за «Найкращий акторський дует» (2001)
- Приз на фестивалі «Сузір'я» в номінації «Дебют» (2001)
- Приз на Всеросійському фестивалі візуальних мистецтв за «Найкращу жіночу роль» (2001)
- Приз на тринадцятому Міжнародному кінофестивалі у Стокгольмі (2002) — номінація «Найкраща жіноча роль»
- Кінопремія Шведської кіноакадемії «Золотий Жук» — номінація «Головна жіноча роль»
- Приз глядацьких симпатій у конкурсі «Найкраща актриса Швеції» (2002)
- Приз на третьому фестивалі Європейського кіно в Штутгарті — «Найкращою молодою перспективною актрисі» (2003)
Фільмографія
Рік | Назва | Роль | |
---|---|---|---|
2001 | ф | Сестри | Свєта |
2002 | ф | Ліля назавжди | Ліля |
2002 | ф | В русі | Аня |
2003 | ф | Ігри метеликів | Зойка |
2003 | ф | Південь | Зоя |
2003 | с | Каменская 3 | Іра Терехіна |
2004 | ф | Перевага Борна | Ірина Невська |
2004 | с | Жінки в грі без правил | Алка |
2005 | с | Жіночий роман | Оксана |
2006 | с | Капітанові діти | Поліна Гриньова |
2006 | ф | Москва-нуль | Люба |
2006 | ф | Зворотний відлік | Анна |
2006 | ф | Вовкодав з роду Сірих Псів | Кнесінка Єлень |
2008 | ф | Стиляги | Поліна (Поллі) «Польза» |
2008 | ф | Райські птахи | Катенька |
2008 | ф | Ворог номер один | Катя |
2009 | ф | Я | Ніна |
2010 | ф | Заметіль | Варя |
2011 | ф | Висоцький. Спасибі, що живий | Татьяна |
2012 | ф | 8 перших побачень | Віра |
2012 | ф | Самогубці | Марина |
Примітки
- ↑ Оксана Акіньшина
- ↑ Оксана Акіньшина peoples.ru
- ↑ Катя Горіна: Сергій Бодров забороняв акторам випивати
- ↑ Дмитрій Литвинов
- ↑ Акіньшина закрутила роман з Олексієм Воробйовим (російською) . сьогодні.ua. 27 Січня, 2011. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 12 травня 2011.
- ↑ Олена Лаптєва, Марія Ремізова (11.05.2011). Олексій Воробйов розлучився з Оксаною Акіньшиною (російською) . Комсомольская правда. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 12 травня 2011.
- ↑ Воробйов повернувся до Акіньшиної — Рамблер-Новини
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оксана Акіньшина |