Вічний жид (фільм)
Вічний жид | |
|---|---|
| нім. «Der Ewige Jude» | |
 | |
| Жанр | пропагандистський |
| Режисер | Фріц Хіплер |
| Сценарист | Eberhard Taubertd |
| У головних ролях | Чарлі Чаплін[1][2], Альберт Ейнштейн[1], Адольф Гітлер[1], Фріц Кортнер[1], Пітер Лорре[1][2], Ернст Любіч[1][2], Роза Люксембург[1], Анна Стен[1], Curt Boisd[1][2], Harry Giesed[1][2], Mona Marisd[1][2], Макс Рейнгардт[2], Rosa Valettid[2] і Курт Геррон[2] |
| Композитор | Franz R. Friedld |
| Дистриб'ютор | Terra Filmd |
| Тривалість | 65 хв. |
| Мова | німецька |
| Країна | Третій Рейх |
| Рік | 1940 |
| IMDb | ID 0156524 |
«Вічний жид» (нім. «Der Ewige Jude») — німецький пропагандистський[3][4] антисемітський фільм часів Третього рейху, знятий режисером Фріцем Хіплером за розпорядженням міністра пропаганди Йозефа Геббельса і представлений як документальний. Оригінальна назва фільму «Der Ewige Jude» походить від імені середньовічного легендарного персонажу Агасфера (Вічного жида).
Сценарист фільму — Еберхард Тауберт. Прем'єра відбулася 28 листопада 1940. Голос за кадром належав дикторові «Die Deutsche Wochenschau» Гаррі Гізе.
Фільм складається з художніх та документальних кадрів, у тому числі знятих незабаром після нацистської окупації Польщі. У цей час чисельність польських євреїв становила 3 мільйони, або приблизно 10% від загальної чисельності населення.
Фільм відображає погляди націонал-соціалістів на природу юдаїзму і міжнародного єврейства. Він мав викликати негативне ставлення німецького народу до євреїв. Цієї мети автори домагалися шляхом демонстрації окремих елементів побуту і традицій євреїв, що проживали у Варшавському гетто, а також в Німеччині, Палестині і США. Увага акцентувалася на негативному впливі євреїв на культуру, мистецтво і науку. Також була показана історія розселення євреїв по всьому світу і їх роль у міжнародному фінансовому світі з точки зору націонал-соціалістів. Зокрема, йшлося про те, що барон Ротшильд розіслав синів в різні країни Європи (Натан в Лондоні, Яків в Парижі, Соломон у Відні, Карл в Неаполі, Амшель у Франкфурті), щоб заснувати там банки і отримували доходи від міжнародних перевезень під час воєн.
У Німеччині фільм заборонений до публічного показу, за винятком навчальних закладів[5], як недозволений до рекламування та доступу для молоді.
У США фільм знаходиться у суспільному надбанні і доступний для вільного перегляду без обмежень.
- ↑ а б в г д е ж и к л м http://www.imdb.com/title/tt0156524/fullcredits
- ↑ а б в г д е ж и к ČSFD — 2001.
- ↑ "The Eternal Jew [1940] ranks as one of the most virulent propaganda films ever made. "Richard Taylor, Film Propaganda: Soviet Russia and Nazi Germany, I.B.Tauris, 2006, p. 174.
- ↑ "Fritz Hippler used an idea suggested by the Propaganda Ministry's anti-Jewish expert, Dr. Taubert, and produced the film The Eternal Jew." Robert Edwin Herzstein, The War that Hitler Won: The Most Infamous Propaganda Campaign in History, Putnam, 1977, p. 309.
- ↑ The Eternal Jew - a Blueprint for Genocide [Архівовано 8 липень 2013 у Wayback Machine.]. Стенограма доповідей в Швеції 24 березня 1998 і в США 27 квітня 1998