Вільна академія пролетарської літератури
| Вільна академія пролетарської літератури | |
|---|---|
 Члени ВАПЛІТЕ у 1926 році Сидять, зліва направо: Павло Тичина, Микола Хвильовий, Микола Куліш, Олекса Слісаренко, Майк Йогансен, Гордій Коцюба, Петро Панч, Аркадій Любченко. Стоять, зліва направо: Михайло Майський, Григорій Епік, Олександр Копиленко, Іван Сенченко, Павло Іванов, Юрій Смолич, Олесь Досвітній, Іван Дніпровський. | |
| Абревіатура | ВАПЛІТЕ |
| Гасло | Геть від Москви! |
| Тип | літературне об'єднання |
| Засновано | січень 1926 |
| Розпущено | 28 січня 1928 |
| Країна |  СРСР |
| Штаб-квартира | Харків |
| Розташування |  Харків, УРСР |
| Офіційні мови | українська |
| Лідер | Микола Хвильовий |
| Президент | Микола Хвильовий (перший) Микола Куліш (останній) |
| Секретар | Аркадій Любченко |
Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникло в Харкові, існувало з січня 1926 по 28 січня 1928 року.
Опис
Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури.
Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!». Президентами — Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем — Аркадій Любченко.
Учасники
До складу організації входили: Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Володимир Сосюра, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Петро Шатун та інші.
В 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались: Никифор Щербина та ін.
Завершення діяльності
Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» "через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися»[1]. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928–29) і організації «Пролітфронт». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.
Примітки
- ↑ Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології: В 3 т. — Х., 1998. — Т. 2. — С. 147.
Джерела
- Ю. Луцький. Джерела до історії Вапліте
- Електронні матеріали з української культури. Випуск 3: Вапліте (1926—1927). — Київ: Критика, 2005. (журнал «Вапліте» (Зошит 1 та № 1-5, усього 6 випусків) та альманах «Вапліте» у .pdf-файлах на компакт-диску, наклад диску — 200 примірників).
- Архів журналу ВАПЛІТЕ (1927)
- Vapliteencyclopediaofukraine.com(англ.)
Посилання
- Л. І. Ткачова. Вільна академія пролетарської літератури // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 558. — ISBN 966-00-0734-5.
- ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури); «Вапліте» // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 102-104.
| ||||||||||||||||||||