Єриняк Юрій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:40, 5 листопада 2020, створена Mulage9 (обговорення | внесок) (вилучена неперевірна інформація згідно з правилом ВП:БЖЛ: будь-яка дискусійна інформація про живих осіб, для якої не вказано джерел або ці джерела не викликають довіри, має бути негайно вилучена без попереднього обговорення[2]. Користувачів, які постійно ігнорують цю рекомендацію, слід блокувати. *також у джерелах йшлося про Єрняка - а не Єриняка. **Антикор - це відома зливна яма ,яку вже заборонили в uk.wikipedia)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єриняк Юрій Григорович
Народився25 лютого 1967(1967-02-25) (57 років)
Фалешти, Молдавська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьгромадський діяч, меценат
Alma materНавчально-науковий інститут «Інститут державного управління» ХНУ імені В.Н. Каразіна (2003)
Знання мовмолдавська, російська і українська

Юрій Григорович Єриняк (нар. 25 лютого 1967(19670225), Фалешти, Молдавська РСР) — український громадський діяч, підприємець, меценат[1].

Походження та навчання

Батько — українець, рід якого походив з Чернівецької області, а мати — з молдовського міста Фалешти, Юрій має брата та сестру.[2] У 1974—1982 — навчався в середній школі № 8 міста Бєльці, далі вступив на навчання до ПТУ № 12 в Бєльцях, яке закінчив 1984 року.[3]

Вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій» та кваліфікацію менеджер-економіст здобув 2003 року, закінчивши Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.[4]

Трудова діяльність та бізнес

На початку 1990-х років переїхав з Молдови до АР Крим. Почав працювати на малому спільному підприємстві «САТА». З листопада 1992 року став заступником директора з загальних питань цього підприємства: приватизація Ялтинського рибзаводу, оренда кількох риболовецьких суден українського флоту. Наприкінці 1990-х років став співвласником будівельних підприємств, а також компанії, яка здавала нерухомість в оренду. У вересні 1998 року перейшов до ТОВ «Гримпис», де працював заступником директора до червня 2007 року. Займався гуртовою торгівлею продуктами харчування, сільгосппродукцією. На початку 2000-х років переїхав до Києва[5][6].

З травня 2007 по 2010 роки здійснював підприємницьку діяльність та був зареєстрований як фізична особа-підприємець[4][5][7].

У квітні 2010 року виконував обов'язки помічника-консультанта народного депутата України Олега Надоши[8]. А з грудня 2012 року працював помічником-консультантом народного депутата України Дмитра Святаша[9] — за напрямком GR, по суті, — лобістської діяльності. «Я консультував їх з організації зустрічей, контактів з органами виконавчої влади. Готував до розгляду комітетів документи, супроводжував в поїздках на округи», — уточнив Юрій Єриняк[7].

З серпня 2018 року та дотепер здійснює підприємницьку діяльність[2], як інвестор в компаніях, які займаються розробкою програмного забезпечення та зареєстрований як фізична особа-підприємець[4][6].

У січні 2020 року, суд виправдав Єриняка у кримінальному провадженні щодо нібито незаконного зберігання зборої, яке розглядалось з 2015 року[10].

Громадська діяльність

2014 року заснував благодійний фонд «Хартс»[11][12] для допомоги дитячим будинкам, тяжкохворим дітям, дітям учасників АТО і переселенців з ОРДЛО та медичним закладам.[7] Один із проектів фонду — передача Київському міському центру репродуктивної та перинатальної медицини німецького апарату для штучної вентиляції легень новонароджених Medin CNO[5][13].

Також цей фонд фінансує організацію спортивних заходів, закуповує спортивний інвентар тощо[14][15].

Одна із останніх ініціатив фонду — підтримка заходів «Білої стрічки», скерованих проти домашнього насилля[16].

2014 року, з нагоди 200-річчя Тараса Шевченка, надав спонсорську допомогу для організації та проведення у Кишиневі (Молдова) десятого Міжнародного фестивалю української культури Plai Natal («Рідний край»).[17].

Є керівником організації «Релігійна громада Успенська парафія у Дарницькому районі Києва УПЦ МП»[4], побудував Храм Успіння Пресвятої Богородиці (УПЦ МП).[13]

Особисте життя

Одружений. Має двох доньок та трьох синів. Разом із дружиною Мариною Єриняк (директор благодійного фонду «Хартс»), займаються благодійною діяльністю.[5]

Примітки

  1. Єриняк Юрій Григорович: новости, биография, фото, публикации. www.obozrevatel.com. Процитовано 9 січня 2020.
  2. а б Юрий Ериняк - основатель фонда «Хартс»: путь успеха бизнесмена и мецената. golos.ua (рос.). Процитовано 10 березня 2020.
  3. Юрий Ериняк, он же Юра Молдаван старается стать респектабельным бизнесменом. fbi.media (рос.). Процитовано 17 січня 2020.
  4. а б в г Ериняк Юрий Григорьевич
  5. а б в г Юрий Ериняк: У нашей страны последний шанс. https://vesti.ua (рос.). Процитовано 21 лютого 2020.
  6. а б Юрий Ериняк – путь бизнесмена и инвестора в будущее Украины без коррупции. twnews.se/ua (рос.). Процитовано 17 березня 2020.
  7. а б в Юрий Ериняк — путь бизнесмена и инвестора в будущее Украины без коррупции
  8. ПОМІЧНИКАМИ ПОЛТАВСЬКИХ НАРДЕПІВ VI СКЛИКАННЯ БУЛИ ФУТБОЛІСТИ, АКТИВІСТИ ТА РОДИЧІ
  9. Єриняк Юрій Григорович Був помічником у депутатів
  10. Адвокат: суд подтвердил, что предприниматель Ериняк абсолютно чист перед законом. www.unian.net (рос.). Процитовано 25 січня 2020.
  11. Юрий Ериняк поддержал мальчика с Волыни, который спел «Смуглянку» на конкурсе в Лондоне. EconomistUA (ru-RU) . 14 квітня 2020. Процитовано 5 листопада 2020.
  12. Благодійна організація Хартс Благодійний фонд Юрія Єриняка. opendatabot.ua. Процитовано 6 січня 2020.
  13. а б Юрій Єриняк про плани і розвиток благодійного фонду "Хартс". www.zik.ua (ua) . Процитовано 26 березня 2020.
  14. Юрий Ериняк: Благотворительный Фонд "Хартс" продолжает новогодний марафон добрых дел. Интерфакс-Украина (рос.). Процитовано 6 січня 2020.
  15. Юрий Ериняк передал Киеву аппарат искусственной вентиляции легких. fakty.ua (рос.). Процитовано 6 січня 2020.
  16. Предприниматель-филантроп Юрий Ериняк поддержал кампанию «Белой ленты». www.unian.net (рос.). Процитовано 9 січня 2020.
  17. За Дністром згадували Кобзаря. www.segodnya.ua/ua (ua) . Процитовано 13 листопада 2014.

Посилання