Реальгар: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Мінерал}}
{{Мінерал}}


'''Реальгар, реальґар''' ({{lang-ru|реальгар}}; {{lang-en|realgar}}; {{lang-en|red arsenic}}; {{lang-de|Realgar m}}) — [[мінерал]] класу [[сульфіди|сульфідів]], моносульфід [[арсен]]у кільцевої будови.
'''Реальгар, реальґар''' ({{lang-ru|реальгар}}; {{lang-en|realgar}}; {{lang-en|red arsenic}}; {{lang-de|Realgar m}}) — [[мінерал]] класу [[сульфіди|сульфідів]], моносульфід [[арсен]]у кільцевої будови. Синоніми: сірка рубінова, [[сандарагат]] та ін.


== Етимологія та історія ==
== Етимологія та історія ==
Назва ''реальґар'' (лат. ''Arsenicum rubrum''<ref>Otto Zekert (Hrsg.): ''Dispensatorium pro pharmacopoeis Viennensibus in Austria 1570.'' Hrsg. vom österreichischen Apothekerverein und der Gesellschaft für Geschichte der Pharmazie. Deutscher Apotheker-Verlag Hans Hösel, Berlin 1938, S. 135.</ref>) походить від [[арабська мова|арабського]] ''/ رهج الغار / rahǧ al-ġār'' / і означає «печерний порошок», оскільки цей мінерал був видобутий із шахт.<ref>Karl Lokotsch: ''Etymologisches Wörterbuch der europäischen […] Wörter orientalischen Ursprungs.'' Carl Winter, Heidelberg 1927, S. 135.</ref>
Назва ''реальґар'' (лат. ''Arsenicum rubrum''<ref>Otto Zekert (Hrsg.): ''Dispensatorium pro pharmacopoeis Viennensibus in Austria 1570.'' Hrsg. vom österreichischen Apothekerverein und der Gesellschaft für Geschichte der Pharmazie. Deutscher Apotheker-Verlag Hans Hösel, Berlin 1938, S. 135.</ref>) походить від [[арабська мова|арабського]] '' «рахьял-чхар» / رهج الغار / rahǧ al-ġār'' / і означає «рудний порох, рудниковий пил», оскільки цей мінерал був видобутий із шахт.<ref>Karl Lokotsch: ''Etymologisches Wörterbuch der europäischen […] Wörter orientalischen Ursprungs.'' Carl Winter, Heidelberg 1927, S. 135.</ref>


Перший опис зробив шведський хімік, металург і мінералог [[Йохан Готшалк Валлеріус]] (1709-1785) у 1747 році. Тип місцевості не визначено, оскільки реальгар був відомий ще в давнину.
Перший опис зробив шведський хімік, металург і мінералог [[Йохан Готшалк Валлеріус]] (1709-1785) у 1747 році. Тип місцевості не визначено, оскільки реальгар був відомий ще в давнину.
Рядок 33: Рядок 33:


Розповсюдження: [[Яхімов]] ([[Чехія]]), [[Карпати]]&nbsp;— [[Бая-Спріє]] і [[Секеримб]] ([[Трансільванія]], [[Румунія]]), [[Алшар]] ([[Північна Македонія]]), [[Пуццолі]] ([[Італія]]), [[Валліс]] ([[Швейцарія]]), шт. [[Юта]], [[Невада]], [[Єллоустонський національний парк]] ([[США]]), [[Лухумі]] ([[Грузія]]), [[Гарц]] ([[ФРН]]).
Розповсюдження: [[Яхімов]] ([[Чехія]]), [[Карпати]]&nbsp;— [[Бая-Спріє]] і [[Секеримб]] ([[Трансільванія]], [[Румунія]]), [[Алшар]] ([[Північна Македонія]]), [[Пуццолі]] ([[Італія]]), [[Валліс]] ([[Швейцарія]]), шт. [[Юта]], [[Невада]], [[Єллоустонський національний парк]] ([[США]]), [[Лухумі]] ([[Грузія]]), [[Гарц]] ([[ФРН]]).

Назва від арабського «рахьял-чхар»&nbsp;— рудний порох, рудниковий пил (J.G.Wallerius, [[1747]]).

Синоніми: сірка рубінова, [[сандарагат]] та ін.


<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>

Версія за 08:39, 29 травня 2022

Реальгар
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураRlg[2]
Хімічна формулаAsS[3]
Nickel-Strunz 102.FA.15a[4]
Dana 82.8.21.1
Ідентифікація
Сингоніямоноклінна сингонія
Інші характеристики
Названо на честькопальня (арабська)[5],
порошок (арабська)[5]
CMNS: Реальгар у Вікісховищі

Реальгар, реальґар (рос. реальгар; англ. realgar; англ. red arsenic; нім. Realgar m) — мінерал класу сульфідів, моносульфід арсену кільцевої будови. Синоніми: сірка рубінова, сандарагат та ін.

Етимологія та історія

Назва реальґар (лат. Arsenicum rubrum[6]) походить від арабського «рахьял-чхар» / رهج الغار / rahǧ al-ġār / і означає «рудний порох, рудниковий пил», оскільки цей мінерал був видобутий із шахт.[7]

Перший опис зробив шведський хімік, металург і мінералог Йохан Готшалк Валлеріус (1709-1785) у 1747 році. Тип місцевості не визначено, оскільки реальгар був відомий ще в давнину.

Загальна характеристика

Хімічна формула: As4S4. Містить 70,1 % As. Входить до складу арсенових руд.

Сингонія моноклінна.

Призматичний вид.

Утворює грубо- та дрібнозернисті щільні агрегати, нальоти, кірки, землисті сипкі маси, призматичні кристали довж. до 5 см і їх друзи, вкрапленість.

Густина 3,5.

Твердість 1,5-2,0.

Колір оранжево-червоний.

Блиск смоляний.

Риса світло-рожева.

Злам злегка раковистий. Непрозорий. Розчиняється у царській горілці і гарячому їдкому натрі.

Поширення

Зустрічається в гідротермальних родовищах разом з аурипігментом, часто — з антимонітом, кіновар’ю, мінералами свинцю; як правило в середньо- і низькотемпературних вулканогенних і телетермальних родовищах, згонах на стінках вулканічних кратерів, у сольфатарах і фумаролах.

Розповсюдження: Яхімов (Чехія), Карпати — Бая-Спріє і Секеримб (Трансільванія, Румунія), Алшар (Північна Македонія), Пуццолі (Італія), Валліс (Швейцарія), шт. Юта, Невада, Єллоустонський національний парк (США), Лухумі (Грузія), Гарц (ФРН).

Див. також

Примітки

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (November 2022) — 2022.
  4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and EtymologyForgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  6. Otto Zekert (Hrsg.): Dispensatorium pro pharmacopoeis Viennensibus in Austria 1570. Hrsg. vom österreichischen Apothekerverein und der Gesellschaft für Geschichte der Pharmazie. Deutscher Apotheker-Verlag Hans Hösel, Berlin 1938, S. 135.
  7. Karl Lokotsch: Etymologisches Wörterbuch der europäischen […] Wörter orientalischen Ursprungs. Carl Winter, Heidelberg 1927, S. 135.

Література

Посилання