Розпад Росії
 | Ця стаття може містити оригінальне дослідження. |
Розпад Росії — тривалий процес руйнування держави з одночасним намаганням владних структур її зберегти, а також гіпотетичні сценарії і прогнози розпаду Російської Федерації як єдиної держави.
Процес розпаду проходить певні стадії, до яких російські дослідники відносять події періодів Смутних часів, Розпаду Російської імперії, Розпаду СРСР.
Росія, як і будь-яка інша країна, відчуває як інтеграційні, так і дезінтеграційні процеси, причому останні несуть в собі загрозу її розпаду.
Історичне тло
У російській історії були періоди, протягом яких від неї відпадали значні території
Кінець XVI-початок XVII сторіччя. Після занепаду династії Рюриковичів, внутрішньої боротьби за владу, та війн із західними країнами, Росія зазнала значні територіальні втрати. Смоленськ був втрачений на довгі десятиліття, західна і значна частина східної Карелії перейшла під владу шведів. Росія втратила вихід до Фінської затоки. Шведи безперешкодно змогли на сторіччя взяти собі її узбережжя, так звану Інгерманландію.
Завдяки майже постійній експансії Росія стала велетенською і, разом із тим, не досить добре розвинутою імперією. Швидке розширення кордонів на південь і схід були свідченням не стільки її власної сили, скільки занепаду Золотої Орди та Османської імперії. На Заході і Півночі Росія намагалася конкурувати з імперськими потугами Стокгольма, Берліна, Парижа, Лондона й Відня. Щоб витримувати геополітичну конкуренцію із західною Європою, Россійська імперія була змушена «озахіднюватися». Для російського центру це стало можливим завдяки готовим ресурсам для цього на західних кордонах держави, західні окраїни для Росії стали «власним Заходом», як цивілізаційно так і економічно розвинутіші за російське етнічне ядро. Близько середини XIX століття Російська імперія постала перед новою потребою швидкої модернізації, що призвело до парадоксального результату: чим більше докладалося зусиль, тим більше сама імперія приходила до занепаду. До краху імперського проекту модернізації призвело постання модерних націй та масових національних рухів. Імперський центр протягом столітть не міг дати собі раду з національним питанням, що і стало, від того часу, головною причиною внутрішньої слабкості й остаточного розпаду імперії. Як і в випадку зі створенням, розвитком та зміцненням імперії, західні окраїни відіграють провідну роль у її розпаді. [1].
В 1917 році після Лютневої революції почались активні процеси дезінтеграції, що відбувалися в економіці, соціальній структурі, громадській і політичній сферах Російської імперії, це завершилось припиненням існування Російської імперії. З неї вийшли території, які пізніше стали або частиною незалежних держав таких як Польща, Фінляндія і Румунія, або створювали свої власні державні формування. Розпочалась громадянська війна, яка завершилась перемогою більшовиків.
В 1991 році відбувся розпад СРСР, який був проросійським державним формуванням із столицею в Москві. Його розпад призвів до незалежності 15 республік СРСР (Литви, Латвії, Естонії, Білорусі, України, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Туркменістану і Таджикистану) і їх появи на світовій політичній арені як самостійних держав.
«Лихі 90-ті»
Перша чеченська війна завершилась фактичним виходом Чечні із складу Росії на деякий час, почались процеси розколу в інших регіонах: Кавказ, Сибір, Урал, Карелія. Республіка Татарстан увійшла до складу Росії лише в 1994 році. Тим не менш процес розпаду, що набирав оберти, вдалося частково зупинити.
Думка учених
Цю тему активно обговорювали Є. Холмогоров, Г. Каспаров, М. Леонтьєв, П. Святенков, К. Ремчуков, К. Родіонов, А. Єлісєєв, І. Прокопенко, Г. Греф, М. Калашников, М. Ремізов, М. Делягін, А. Фурсов, Г. Малинецький, В. Соловей, С. Кургінян, О. Проханов, М. Нарочницька, В. Авер'янов, В. Третьяков, І. Яковенко, Д. Медведєв.[2]
Заступник директора Інституту етнології і антропології РАН Зорін Володимир Юрійович, заявляв що відкладені колись міжетнічні проблеми в Росії потрібно вирішувати, до того ж: «у будь-якої федеративної, багатонаціональної держави є небезпека розпаду»[3].
В 2011 році вчені Берлінського інституту населення і розвитку представили доповідь «Зникаюча світова держава», згідно з яким кількість жителів РФ буде скорочуватися швидше, ніж передбачає самий песимістичний офіційний прогноз, згодом на їх думку це може призвести до розпаду Росії. [4]
Російський політолог Дмитро Орєшкін вважає, що найближчим часом розпад РФ малоймовірний, а в перспективі найближчого покоління, тобто 25 років — майже неминучий. [5]
Головною причиною дезінтеграційних процесів в Росії, культуролог І. Яковенко вважає нерівномірність процесу ринкової модернізації в різних регіонах країни, як наслідок посилюється економічна відокремленість цих регіонів один від одного. Яковенко виділяє наступні регіони, на які може розпастися РФ: Північ і Південь Росії, Сибір, Північний Кавказ та міжконтинентальна межа. [6]
Головний науковий співробітник Інституту філософії РАН В. Н. Шевченко при оцінці оглядової статті О. Ю. Маслова "Розпад Росії на початку XXI століття у висловлюваннях сучасників" відмічає, що в ній зібрана велика підбірка статей авторів на тему розпаду Росії — від переконаних прибічників ідеї, що розпад Росії майже неминучий і вже почався, до прибічників ідеї про штучну і умисну спробу розвалити країнау[2].
Головною причиною дезінтеграційних процесів і можливого розпаду Росії по оглядовій роботі В. Н. Шевченко "Майбутнє Росії: Стратегії філософського осмислення" виділяється відсутність національної ідеї або проекту (подібного, наприклад, комунізму в СРСР), який об'єднував би усіх людей Росії. Російська державність знаходиться в перехідному стані, в якому активізувалися усі процеси: як інтеграційні, так і дезінтеграційні[2].
Супутніми причинами можливого розпаду Росії в роботі В. Н. Шевченком перераховані: ксенофобські настрої ("Росія для росіян"), прагнення народів Росії до сепаратизму, перетворення національних республік в повноцінні держави[2].
У доповіді Ізборському клубу групою аналітиків на чолі з А. Кобяковим названі лінії розколу в сучасному російському суспільстві, які можуть потенційно привести до розпаду держави: соціально-економічна нерівність, міжнаціональні стосунки, відчуження еліт від народу, протиставлення "креативного класу" іншому суспільству[2].
Культуролог І. Яковенко головною причиною дезінтеграційних процесів вважає нерівномірність процесу ринкової модернізації в різних регіонах Росії, внаслідок чого посилюється економічна відособленість цих регіонів один від одного. Яковенко виділяє наступні регіони, на які, на його думку, може розпастися РФ: Північ і Південь Росії, Сибір, Північний Кавказ і міжконтинентальна межа[2].
У статті В. Н. Шевченком приведена думка, що фактично розпад вже почався, і його ознаками є: правова екстериторіальність, витіснення осіб нетитульної нації в національних республіках з держапарату, радикалізація ісламу[2].
Реагуючи на роботу Джорджа Фрідмана «Наступні 100 років» головний редактор журналу «Росія у глобальній політиці», член президії «Ради з зовнішньої та оборонної політики» Федір Лукьянов вважає «діагноз, що його Фрідман ставить Росії», щодо її неминучогои розпаду, «недалеким від істини», оскільки сучасна Росія — це країна «з населенням, що тане, однобокою сировинною економікою, застарілою інфраструктурою, багатющими ресчурсами і геополітичним положенням, яке генерує експансіоністські інестинкти» і, внаслідок цього, «вкрай уразлива». При подальших діях з жорсткою і одномірною логікою у неї небагато шансів на успіх [7].
Можливі причини
На думку математика Георгія Малинецького[8], існує п'ять можливих причин розпаду Росії:
- велика різниця між рівнем доходу різних соціальних шарів;
- розрив між різними регіонами по рівню доходу;
- складність комунікацій між різними регіонами країни, що є наслідком нерозвиненості інфраструктури;
- розлом поколінь;
- конфесійний і національний розпад.
Можливі сценарії розпаду
Приведені нижче сценарії, це найпоширеніші моделі розпаду схожих країн, тобто великих, багатонаціональних, централізованих
| Сценарій | Історичні приклади | Нинішня ситуація в Росії |
|---|---|---|
| Сильне послаблення центральної влади в Москві в наслідок урядового перевороту чи кризи влади. Нова влада недієздатна, починається боротьба за владу, як результат анархія, керувати загальнодержавними інфраструктурами та сферами життя не можливо, регіони вимушені відокремитись. [9] [10] |  Розпад Російської імперії. Позбавившись централізованої влади в державі, навіть групи невеликих поселень, деякі міста, регіони із власною культурою, та колишні адміністративно-територіальні одиниці, були змушені проголошувати свої нежиттєздатні республіки-одноденки, які під час громадянської війни переходили "з рук в руки".
|
Влада в Росії досить централізована, регіони підконтрольні центру. |
| Посилення націоналізму та релігійної нетерпимості в якомусь мононаціональному регіоні. Цей регіон виходить із складу Росії в результаті війни, інші мононаціональні регіони бажають брати з них приклад. Також можливе збільшення ролі якоїсь одніеї нації або релігії над усіма іншими, що посилить націоналізм інших регіонів. [11] [12] |  Розпад Югославії. Передумовами для розпаду серед багатьох причин виділяють значне посилення націоналізму в регіонах, та великосербський шовінізм. Коли із складу союзу захотіли вийти Хорватія, і Словенія, це дало поштовх усім іншим національностям задуматись над своєю незалежністю. Словенці, хорвати, угорці — католики; серби, чорногорці, частина македонців, частина албанців — православні; боснійці, частина албанців — мусульмани. Між цими релігійними громадами існували давні суперечності, непорозуміння і взаємні образи.
|
Як і у будь-якої багатонаціональної країни етнічні регіони мають в деякій мірі сепаратистські настрої, присутнє явище націоналізму. |
| Економічна криза, сильно ослаблює Росію. Економічно сильні регіони вже не бажають годувати слабкі та дотаційні регіони та їх "відпускають", або економічно сильні регіони виходить із федерації силою. Також економічний спад часто викликає загострення вже існуючих соціальних та політичних проблем, що також послаблює країну. [13] [14] [15] |  Розпад Португальської колоніальної імперії. В XIX столітті Португалія втрачає свою могутність, Наполеонівські війни, економічний занепад, ліквідація монархії та інше, призвели спершу до припинення експансіонізму а потім змусило годувати за рахунок метрополії португальські колонії в Африці. Не дивлячись на успішне придушення спроб відокремлення таких країн як Ангола, Мозамбік, та інших, їх з рештою довелось визнати незалежними, через те що вони стали економічним тягарем для Португалії.
|
Рівень економічного розвитку в регіонах не рівномірний, економічні санкції щодо Росії негативно впливають на її економіку. |
| Росія розпочинає війну із зовнішнім ворогом, та програє, частину її регіонів анексує ворог, в інших регіонах можливі вище зазначенні сценарії. [16] |  Третій рейх. Після поразки в Другій Світовій Війні території Германії були частково розділені між Чехословаччиною, Польшею, Францією, Югославією, Австрією та СРСР, а на решті держави було створено дві країни НДР та ФРН.
|
Загарбницькі війни сусідніми країнами не ведутся, але можливий варіант при якому сама Росія може стати державою-агресором. |
| Занепад загальнодержавної ідеї. [17] [18] |  Розпад СРСР. Ідеологія комунізму виявилась не життєздатною в кінці ХХ століття, це була одна з причин розпаду СРСР.
|
Офіційно Росія не має загальнодержаної ідеології. Та не офіційно, іноді виділяють ідеологію "російського світу". |
Думка політиків
В 2011 під час засідання в Гудермесі Володимир Путін заявив щодо виходу Кавказу із складу Росії: «Якщо це відбудеться, зразу ж, саме в цю секунду — навіть не в годину, а у секунду — знайдуться ті, хто захоче зробити те саме з іншими територіальними утвореннями Росії. Й це стане трагедією, яка торкнеться кожного без винятку громадянина Росії.»[19].
В інтерв'ю журналу «Експерт» в квітні 2005 року Дмитро Медведєв сказав:
"Якщо ми не зуміємо консолідувати еліти, Росія може зникнути як єдина держава. <...> Наслідки будуть жахливими. Розпад Союзу може здатися постановкою в дитячому садку в порівнянні з державним колапсом в сучасній Росії."
Примітки
- ↑ Ярослав Грицак. Передмова.— В кн.: Каппелер, Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / Перекл. з нім. Х. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун.— Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2005. — С. IX—X.
- ↑ а б в г д е ж Философские науки — 2/2015. В. Н. Шевченко. К дискуссиям вокруг темы «Распад России»: В поисках оптимальной формы Российского государства [Архівовано 2016-09-20 у Wayback Machine.]
- ↑ Образкова М. Розпад країни може бути не тільки політичним
- ↑ Вчені: Росію чекає демографічний крах, а в подальшому розпад
- ↑ Розпад Росії неминучий в найближчі 25 років
- ↑ Росія може зникнути як єдина держава
- ↑ Федор Лукьянов, главный редактор журнала «Россия в глобальной политике», член президиума «Совета по внешней и оборонной политике». Образ нежеланного завтра.— В кн.: Джордж Фридман. Следующие 100 лет: Прогноз событий XXI века.— М.: Эксмо, 2010.— 336 с.
- ↑ Беляев, Э. Действительно ли России близится к распаду, как предсказывают математики?. — Ойкумена. Регионоведческие исследования.
- ↑ Життя після вождя, Що буває коли лідер не повернувся
- ↑ Тотальна централізація веде до розпаду, – учений Вадим Штепа
- ↑ Націоналізм в світовій історії
- ↑ Розпад Югославії, причини
- ↑ Причини та наслідки всесвітньої економічної кризи 1929-1933 рр
- ↑ Як помирають імперії: панування створюється і утримується військовою силою, підкупом еліт і пропагандою, а гине через гроші
- ↑ Е. Беляев. Чи дійсно Росія наближається до розпаду, як пророкують математики?.
- ↑ Як ділили Германію після II Світової
- ↑ До дискусії навколо теми «РОСПАД РОСІЇ» У ПОШУКАХ ОПТИМАЛЬНОЇ ФОРМИ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
- ↑ ІСТОРІЯ СУЧАСНОГО СВІТУ, ПІДНЕСЕННЯ І ЗАНЕПАД ІДЕОЛОГІЙ
- ↑ (рос.)
«Если это произойдет, тут же, в эту же секунду — даже не час, а секунду — найдутся те, кто захотят сделать то же самое с другими территориальными образованиями России, — заявил Владмир Путин. — И это станет трагедией, которая затронет каждого без исключения гражданина России» Отделение Кавказа от России приведет к развалу страны Российская Газета 2011
Література
- Каппелер, Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / Перекл. з німецької Х. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун [=Історія країн світу, 2], Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2005. — XII+360 с. ISBN 966-8197-06-2
Посилання
- Філософські науки — 2/2015. В. Н. Шевченко. До дискусії навколо ТЕМИ «РОСПАД РОСІЇ»: У ПОШУКАХ ОПТИМАЛЬНОЇ ФОРМИ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (рос.)
- 11.05.2009 Маслов О. Ю. Розпад росії в початку XXI сторіччя в висказуваннях сучасників (рос.)
- Розпад Росії не минучий? (рос.)
- Чи можливі розпад або колапс Росії? (рос.)
- Чи можливі розпад або колапс Росії (Гранберг А. Г.) (рос.)
- Нуль змін і розпад Росії. Російський політчний інтернет-ресурс "Политическое обозрение"
- Вчений, що передбачив розпад СРСР, прогнозує розпад Росії.
- Чи можливі розпад або стиснення Росії?
Див. також
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||