Легенда розповідає про походження назви «Івацевичі». Відповідно до неї, у стародавні часи один багатий пан вирушив на полювання зі своєю свитою. Все йшло добре, але раптом з хащі вискочив величезний вепр, який збив пана з коня і почав топтати його. Печальною могла бути доля пана, але його вірний слуга зміг вбити дику тварину. Пан вирішив віддячити свого рятівника, і запитав, чого б він хотів у нагороду. Тоді слуга простягнув йому свій клинок і сказав: «Дай мені те, у що можна ткнути меч так, щоб він не дістав дна». І ткнув тоді пан клинок в бочку з золотом, але дістав він дна. Задумався пан, а потім вийшов із намету, ткнув його в землю по саму рукоятку, і він закричав: «Ось що не має дна!» Таким чином, ці землі стали власністю панського рятівника. А звали його Іван Цевіч.
Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)[2]. Опадів 629 мм на рік[2]. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм[2]. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 81 мм[2]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 52 мм[2]. Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 17,9 °C[2]. Річна амплітуда температур становить 23,5 °C[2].
Маєток Івацевичі відомо з 1654 року[3], З 1795 року в складі Росії. В 1871 році, у зв'язку з прокладанням залізниці з Москви через Берестя, поруч з маєтком Івацевичі виникло поселення. З 1921 по 1939 рік Івацевичі — містечко у Косовскому повіті Польського Поліського воєводства. В 1935 році тут проживало близько 1,5 тис. жителів. З 1939 року — у складі БРСР.
У 2020 році Івацевичі, як і більшість міст Білорусі була охоплена протестами. 9 серпня 2020 року Івацевичі були одним із 3 перших міст Білорусі (на ряду із Лідою та Кобринем), де ОМОН опустили свої щити в знак того, що вони відмовляються застосовувати насильство проти мирних демонстрантів.[5]