Байбуртян Армен Ваганович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байбуртян Армен Ваганович
вірм. Արմեն Բայբուրթյան
Народився2 квітня 1964(1964-04-02) (60 років)
Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна Вірменія
Діяльністьісторик, дипломат
Галузьісторія
Alma materЄреванський державний університет
Науковий ступінькандидат історичних наук
Знання моввірменська, російська, англійська і французька
ЗакладЄреванський державний університет
БатькоБайбуртян Ваган Аракелович

Армен Ваганович Байбуртян (вірм. Արմեն Բայբուրթյան; нар. 2 квітня 1964, Єреван) — вірменський політичний діяч і дипломат, син Вагана Байбуртяна.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1986 р. закінчив історичний факультет Єреванського державного університету, у 1989 р. — аспірантуру по кафедрі історії того ж університету; кандидат історичних наук. У 1989-1991 рр. викладав загальну і дипломатичну історію на кафедрі історії Єреванського університету.

З 1991 р. — радник із зовнішніх зв'язків Першого заступника Голови, потім Голови Верховної ради Вірменської РСР; з 1992 р. — радник відділу міжнародних організацій Міністерства закордонних справ Вірменії.

У 1993-1995 роках — заступник постійного представника Вірменії в ООН; в 1995-1997 роках — генеральний консул Вірменії в Лос-Анджелесі. У 1996 р. присвоєно ранг надзвичайного посланника і повноважного міністра.

У 1997-2000 роках — заступник міністра закордонних справ Вірменії; у 1999 р. присвоєно ранг надзвичайного і повноважного посла. З 1999 р. одночасно викладав в інституті іноземних мов імені Брюсова, доцент.

У 2000-2004 роках — надзвичайний і повноважний посол Вірменії в Індії, за сумісництвом також — у Шрі-Ланці, Непалі та Індонезії.

З грудня 2004 р. обіймав посаду заступника Міністра закордонних справ Вірменії. 23 лютого 2008 р. заявив про підтримку акцій опозиції; в той же день звільнений у відставку з позбавленням дипломатичного рангу[1].

У 2011 р. — головний консультант вірменського офісу ООН[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ованисян Л. (24 лютого 2008). Уволены армянские дипломаты, поддержавшие оппозицию. Кавказский узел. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.
  2. Южный Кавказ — единое целое?. Yerevan State University. 13 жовтня 2011. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]