Безнощенко Михайло Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Захарович Безнощенко
портрет на могилі
Народження7 червня 1910(1910-06-07)
П'ятигорськ, Терська область, Російська імперія
Смерть27 березня 1979(1979-03-27) (68 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняЛук'янівський військовий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
Рід військ танкові війська
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби1932—?
ПартіяКПРС
Звання Генерал-майор
Командування135-а танкова Червонопрапорнаї ордена Кутузова 2-го ступеня бригада
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Кутузова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Михайло Захарович Безнощенко (7 червня 1910 — 23 березня 1979)[1] — радянський офіцер, генерал-майор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 червня 1910 року. Українець[2].

В Червоній армії з 1932 року. Призваний П'ятигорським райвійсккоматом[2]. Член ВКП(б) з 1939 року[2].

Учасник німецько-радянської війни з 1941 року[2]. Того ж року був контужений[2]. Майор, заступник командира 39-ї танкової бригади по стройовій частині[2] в складі якої у січні 1943 року брав участь у захопленні міста Кам'янськ-Шахтинський[2]. З 13 лютого 1943 року по 22 січня 1945 року підполковник М. З. Безнощенко командир 135-ї танкової Червонопрапорної ордена Кутузова 2-го ступеня бригади[3].

5 вересня 1943 року бригада Михайла Безнощенка відвойовувала місто Артемівськ[4], 6 вересня — Костянтинівку, за що їй присвоєно найменування «Костянтинівська».

З 21 лютого 1944 року — полковник. В 1944 році бригада брала участь у бойових діях у Румунії, зокрема 23 серпня 1944 року в Яссько-Кишинівській операції захоплювала місто Роман[5].

З 1954 року генерал-майор, потім у відставці.

Могила Михайла Безнощенка

Помер 23 березня 1979 року від ран, отриманих на війні. Похований у Києві на Лук'янівському військовому цвинтарі.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Кутузова 2 ступеня, Богдана Хмельницького 2 ступеня, медаллю «За бойові заслуги»[2]. Почесний громадянин Костянтинівки.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Роки життя вказані на надгробку
  2. ↑ а б в г д е ж и База даних «Подвиг народу»(рос.)
  3. ↑ www.pobeda1945.su[недоступне посилання з лютого 2019](рос.)
  4. ↑ www.konstlib.net. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 3 лютого 2011.
  5. ↑ militera.lib.ru [Архівовано 7 січня 2011 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Безнощенко_Михайло_Захарович&oldid=36013897