Вінник Іван Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Йосипович Вінник
Іван Йосипович Вінник (праворуч) з письменником-мариністом Валерієм Васильовичем Бабичем
Народився22 червня 1929(1929-06-22)
Міські Млини Полтавська область
Помер6 грудня 2017(2017-12-06) (88 років)
Миколаїв, Україна
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьдиректор, суднобудівник
Посадачлен парламенту[d]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Грамота Президії Верховної Ради УРСР
Почесний громадянин міста Миколаєва
Почесний громадянин міста Миколаєва

Іва́н Йо́сипович Ві́нник (22 червня 1929 — 6 грудня 2017) — організатор і керівник вітчизняного суднобудування, Герой Соціалістичної Праці (1977).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 червня 1929 року в селі Міські Млини Опішнянського (тепер Зіньківського) району Полтавської області в селянській родині.

Після закінчення семирічної школи, вступив до Харківського машинобудівного технікуму, який закінчив на відмінно у 1951 році. Через матеріальну скруту відмовився від вступу до інституту й пішов працювати на Чорноморський суднобудівний завод в Миколаєві помічником майстра монтажного цеху. Почергово займав посади майстра, старшого майстра, заступника начальника монтажного цеху. Брав участь в будівництві китобійної бази «Радянська Росія», траулера «Лермонтов», інших суден.

У 1964 році переведений на посаду начальника цеху.

З 1968 року — головний будівельник кораблів на ЧСЗ. Під його керівництвом було створено унікальне науково-дослідне судно «Академік Сергій Корольов».

У 1977 році за будівництво і здачу авіанесучого крейсера «Київ» був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці[1].

З 1978 року — виконувач обов'язків заступника директора з машинобудування.

З 1982 року — заступник директора по верфі.

З 1989 року — заступник директора з виробництва.

Вів значну суспільну роботу, чотири рази обирався депутатом Миколаївської міської ради.

Після виходу на пенсію мешкав у Миколаєві, де й помер.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

15 жовтня 2020 року в Миколаєві на будинку за адресою Бузький бульвар, 1-А, де 26 років жив Іван Винник, встановили меморіальну дошку[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Главный строитель авианесущих кораблей Иван Иосифович Винник (рос.). Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 26 жовтня 2012.
  2. Николаев. Почётные граждане (рос.). Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 26 жовтня 2012.
  3. Ольга Ворошилов (15 жовтня 2020). У Миколаєві встановили меморіальну дошку суднобудівнику. Суспільне мовлення України. Архів оригіналу за 14 квітня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • «Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання.» — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005.

Посилання

[ред. | ред. код]