Гайдамащук Володимир Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Володимир Гайдамащук
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Пилипович
Гайдамащук
Народження 11 червня 1971(1971-06-11) (53 роки)
  Бєльці,
МРСР
Зріст 173 см
Вага 69 кг
Громадянство СРСР СРСР
Молдова Молдова
Росія Росія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР СДЮСШОР (Бєльці)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989—1990 СРСР «Заря» (Б) 51 (1)
1991 СРСР СКА (Одеса) 22 (1)
1992 Молдова «Буджак» 21 (2)
1992 Україна «Нива» (В) 1 (0)
1992 Україна «Буковина» 8 (0)
1992—1998 Молдова «Тилігул» 168 (44)
1998—2001 Молдова «Шериф» 24 (1)
2000—2001  Молдова «Агро» 27 (4)
2002—2003 Росія «Лукойл» 60 (8)
2004—2006 Росія «Зеніт» (Ч) 91 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1992—2001 Молдова Молдова 47 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2011—н.ч. Росія «Челябінськ-МЕТАР»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Пилипович Гайдамащук (рум. Vladimir Gaidamaşchuc; нар. 11 червня 1971, Бєльці, МРСР) — радянський та молдовський футболіст, півзахисник, тренер.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець СДЮСШОР (Бєльці). Перші тренери — Д.Міндов, М.Губарьков, А.Мацюра. Кар'єра Володимира Гайдамащук розпочалася в клубі «Заря» з міста Бєльці. У 1988 році він у 17 років дебютував за клуб в гостьовому матчі проти «Витязя» з Вітебська. Всього за 3 роки в «Зорі» Гайдамащук зіграв 51 матч і відзначився одним голом. У 1991 грав у СКА Одеса в 2-ій нижчій лізі. Сезон 1992 року розпочав в молдавському «Буджаку», з яким зайняв третє місце в першому чемпіонаті країни. У квітні 1992 рік провів один матч за український клуб «Нива (Вінниця)», після чого знову був у складі «Буджака», якому в травні 1992 році допоміг виграти Кубок Молдови (в фіналі був переможений «Тилігул» з рахунком 5:0). Напередодні початку сезону 1992/93 років його запросив у «Тилігул» господар команди Григорій Корзун. Але вже з листопада 1992 грав за «Буковину». У квітні 1993 року, провівши останню гру в Україні, повернувся в «Тилігул». Як згадував гравець пізніше, зарплату футболістам команди видавали деякий час контрафактними костюмами «Адідас» - з розрахунку 20 доларів за костюм. Самі ж гравці згодом костюми перепродували за ціною 40 доларів за костюм[1]. У 1998 році Володимира визнали найкращим футболістом Молдови. Після цього у нього були варіанти переходу в російські клуби «Крила Рад», «Уралан» і «Локомотив», але через високі відступні йому довелося залишитися в Молдаові. В результаті його продали в «Шериф». У 2000 році провів сезон в оренді в клубі «Агро». Влітку 2001 року він міг перейти в новоросійський «Чорноморець»[2], але перехід не відбувся. У 2002 перейшов у челябінський «Лукойл». За цей клуб футболіст відіграв два повних сезони у другому дивізіоні. У 2004 році він перейшов у «Зеніт». За три роки він провів 91 гру і забив 4 м'ячі. З 2007 року виступав у чемпіонаті Челябінської області за клуб «Первомайський» з однойменного селища.

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

20 травня 1992 року дебютував у футболці національної збірної Молдови в нічийному (1:1) товариському матчі проти Литви. Протягом своєї кар'єри в збірній виступав у матчах кваліфікації Євро 1996, Чемпіонату світу 1998, Євро 2000 та Чемпіонату світу 2002 років. Останній матч у національній збірній 6 жовтня 2001 року проти Туреччини (поразка з рахунком 0:3). За збірну Молдови Володимир зіграв 47 матчів і забив 2 м'ячі - збірним Румунії та Північної Ірландії.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Починаючи з середини 2011 року — тренер ФК «Челябінськ-МЕТАР»[3].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, син Сергій.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Футбольний шлях Володимира Гайдамащука. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 травня 2017.
  2. «Чорноморець» зміцнюється півзахисником з Молдавії
  3. Володимир Гайдамащук - тренер ФК «Челябінськ-МЕТАР». Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 15 травня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]