Гамкрелідзе Реваз Валеріанович
Реваз Валеріанович Гамкрелідзе | |
---|---|
Народився | 4 лютого 1927 (97 років) Кутаїсі, Грузія |
Країна | СРСР Росія |
Діяльність | математик |
Alma mater | Московський університет |
Галузь | математик |
Заклад | Математичний інститут імені В. А. Стєклова РАН |
Вчене звання | професор (1966) |
Науковий ступінь | Доктор фізико-математичних наук (1960) |
Науковий керівник | Понтрягін Лев Семенович |
Вчителі | Понтрягін Лев Семенович |
Аспіранти, докторанти | Andrey V Sarychevd[1] Andrei Agrachevd |
Брати, сестри | Гамкрелідзе Тамаз Валеріанович |
Нагороди | |
академік російської та грузинської академій наук |
Реваз Валеріанович Гамкрелідзе (груз. რევაზ გამყრელიძე; нар. 4 лютого 1927, Кутаїсі) — грузинський та російський математик, фахівець в області теорії диференціальних рівнянь, алгебраїчної топології і теорії оптимального управління. Брат академіка РАН, президента Грузинської академії наук Тамаза Гамкрелідзе
Закінчив механіко-математичний факультет (1950) та аспірантуру (1953) Московського університету. З 1953 працює в Математичному інституті ім. В. А. Стєклова РАН. Молодший, старший науковий співробітник відділу топології, головний науковий співробітник Математичного інституту ім. В. А. Стєклова АН СРСР (1953—1988). Доктор фізико-математичних наук (1960). Затверджений у званні професора за спеціальністю «диференціальні та інтегральні рівняння» (1966). Завідувач відділу Математичного інституту РАН (1988—1997).
Головний редактор реферативного журналу «Математика» (з 1961).
Член-кореспондент РАН по Відділенню математики (математика, в тому числі прикладна математика) з 29 грудня 1981, академік по Відділенню математичних наук (математика) з 22 травня 2003 р., академік АН Грузинської РСР (1969). Почесний іноземний член Американської академії мистецтв і наук у Бостоні (1978).
Область наукових інтересів: теорія звичайних диференціальних рівнянь та їх додатків, математична теорія оптимальних процесів, алгебраїчна топологія і алгебраїчна геометрія, теорія управління та ін.
Отримав важливі результати з теорії оптимальних процесів, що мають застосування до проблем автоматичного регулювання.
- Математическая теория оптимальных процессов, 3 изд., М., 1976 (соавтори Л. С. Понтрягін, В. Г. Болтянський, Є. Ф. Міщенко);
- Основы оптимального управления, 1 изд., 1975, 2 изд., Тб., 1977.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Бородін О. І., Бугай А. С. Біографічний словник діячів у галузі математики. Київ: Радянська школа, 1979. (Бібліогр.);
- Математический энциклопедический словарь. М., Сов. энциклопедия, 1988
- Оптимальное управление, дифференциальные уравнения и гладкая оптимизация: Сб. ст. К 70-летию со дня рождения члена корреспондента РАН Реваза Валериановича Гамкрелидзе / [Редкол. Е. Ф. Мищенко (отв. ред.) и др.]. М.: Наука, 1998.
- Історія математики [Архівовано 24 червня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Р. В. Гамкрелідзе на сайті Московського університету [Архівовано 1 липня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- Великий енциклопедичний словник. 2000. [Архівовано 16 лютого 2009 у Wayback Machine.](рос.)
|