Гельфер Петро Ісайович
| Петро Ісайович Гельфер | |
|---|---|
| Народився | 15 травня 1897 |
| Помер | 29 травня 1978 (81 рік) |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |  СРСР |
| Alma mater | Імператорський університет Святого Володимира (1919) |
| Галузь | урологія |
| Заклад | Київський медичний інститут (1921—1945) Київський державний інститут удосконалення лікарів (1945—1953) |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Нагороди |  |
Петро Ісайович Гельфер (15 травня 1897, Київ — 29 травня 1978, Київ) — український радянський лікар-уролог, доктор медичних наук (з 1937 року), професор. Заслужений діяч науки УРСР.
Народився 15 травня 1897 року. У 1919 році закінчив Імператорський університет Святого Володимира. Учень професора Олексія Кримова.
З 1921 року — співробітник Київського медичного інституту. У 1939—1945 роках — завідувач кафедри урології. У 1945—1953 роках — завідувач кафедри урології Київського інституту удосконалення лікарів.
З 1953 року — завідувач урологічного відділення Київської обласної лікарні. З 1969 року до кінця життя — старший науковий співробітник Київського науково-дослідного інституту захворювань нирок та сечовивідних шляхів[1].
Автор близько 100 наукових робіт. Серед учнів Петра Гельфера, зокрема, професор Павло Федорченко[2].
Помер на 82-му році життя 29 травня 1978 року. Похований разом із родиною на Байковому кладовищі (північна частина ділянки № 33, 50°25′03″ пн. ш. 30°30′10″ сх. д. / 50.4176389° пн. ш. 30.5029306° сх. д.).
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
|
Це незавершена стаття про українського науковця-лікаря. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |