Доманицький Платон Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доманицький Платон Миколайович
Народився18 листопада 1880(1880-11-18)
село Колоди́сте (нині Тальнівського району Черкаської області
Помер1944?
Діяльністькооператор, громадський діяч, журналіст
Відомий завдякиголовний редактор журналу «Комашня»
Alma materУніверситет Святого Володимира
Батькоотець Миколай Доманицький
МатиПараска Опанасівна
РодичіБрати Василь і Віктор Доманицькі
Дітимав сина

Плато́н Микола́йович Домани́цький (нар. 18 листопада 1880(18801118)[1], с. Колоди́сте (нині Тальнівського району Черкаської області) — пом. 1944?) — український журналіст і кооператор, головний редактор кооперативного журналу «Комашня» в 1912—1917 роках. Брат Василя і Віктора Доманицьких.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Платон Доманицький народився в родині священика — отця Миколая Доманицького та його дружини Параски Опанасівни. Родина Доманицьких мала давнє шляхетське походження та належала до гербу Любич[2][3].

Навчався на юридичному факультеті Університету Св. Володимира (за іншими даними — на природничому факультеті).[4][5][1]. Брав участь у студентських заворушеннях.

У липні 1905 року у рідному селі Колодистому в будинку батьків був заарештований жандармами. У нього вилучили нелегальну літературу і надрукований на гектографі наказ Державній думі «Нужды украинской школы».[6]

Був першим помічником свого старшого брата — відомого організатора кооперації на Київщині Василя Доманицького — в його кооперативних справах.[7]

1912—1917 — головний редактор тижневика «Комашня», друкованого органу Київського союзу установ дрібного кредиту.

1917—1920 — директор Київського союзбанку. Багато зробив для розбудови кредитової та сільськогосподарської кооперації в Україні.

Ковельський період

[ред. | ред. код]

Після приходу до влади більшовиків перейшов кордон з Польщею. Жив у Ковелі за адресою: вул. Луцька, 3.

З серпня 1925 року очолював там «Народний кооператив»,[8] був власником книжкової крамниці «Світло» (ksiegarnia «Swiatło» Płaton Domanicki).

Разом з Євгеном Петриківським звернувся до міністра внутрішніх справ Польщі з проханням дозволити провести у квітні 1927 року у Луцьку з'їзд представників української православної людності.[9]

У квітні 1929 за націоналістичну діяльність потрапив під нагляд польської таємної поліції.[10]

Мав сина, доля якого невідома.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б О. О. Комарова. Студентські заворушення 1907 року в Київському університеті Святого Володимира [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (у листах Платона Доманицького до Дмитра Требинського)
  2. Доманицкий В. Родословная фамилии Доманицких. К. : Типография Петра Барского,1901. 1 л.
  3. Комарова О. О. «Родовід прізвища Доманицьких» (1901) — нове джерело у вивченні генеалогії священицької родини // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів : у 3-х томах. Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2016. Вип. 15. Т. 1. С. 23-24.
  4. Гриценко І. С. Юридичний факультет Університету Святого Володимира, 1834—1920 / І. С. Гриценко, В. А. Короткий. — К.: Либідь, 2009
  5. [1] [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] Листи до Мітюкова Андрія Каллиниковича
  6. Радянське літературознавство, Випуски 7-12. — Видавництво Академії наук УРСР, 1970. — С. 33
  7. Ще один шевченкознавець з родини Доманицьких. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  8. Українська політична еміграція і розвиток кооперації у Волинському воєводстві (1921—1926 рр.) / Давидюк Р. П. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2022. Процитовано 15 червня 2022.
  9. Володимир Борщевич. Волинський помянник. — Рівненська друкарня, 2004. — С. 268
  10. Організація та діяльність спецслужб національно-визвольного руху в 1921—1932 роках. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]