Кам'яногірка (Хмільницький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кам'яногірка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Хмільницький район Хмільницький район
Громада Іванівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA05120050070090778
Основні дані
Населення 409
Площа 1,393 км²
Густота населення 293,61 осіб/км²
Поштовий індекс 22435
Телефонний код +380 4333
Географічні дані
Географічні координати 49°27′11″ пн. ш. 28°17′02″ сх. д. / 49.45306° пн. ш. 28.28389° сх. д. / 49.45306; 28.28389Координати: 49°27′11″ пн. ш. 28°17′02″ сх. д. / 49.45306° пн. ш. 28.28389° сх. д. / 49.45306; 28.28389
Середня висота
над рівнем моря
258 м
Місцева влада
Адреса ради 22434, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Гущинці, вул. Шевченка, 102
Карта
Кам'яногірка. Карта розташування: Україна
Кам'яногірка
Кам'яногірка
Кам'яногірка. Карта розташування: Вінницька область
Кам'яногірка
Кам'яногірка
Мапа
Мапа

Кам'яногі́рка — село в Україні, у Іванівській сільській громаді Хмільницького району Вінницької області. Населення становить 409 осіб.

У селі здавна був гончарний промисел. Гущинці, Кам'яногірка, Янів, Павлівка, Майдан-Бобрик (нині Літинського району) складали так званий Янівський район гончарного промислу, який в колишній Подільській губернії посідав друге місце за кількістю осіб, зайнятих цією справою і за збутом виробів. На початку XX ст. в цих селах нараховувалось 255 гончарів. Нині майстри гончарної справи збереглись у трьох селах: Павлівці, Кам'яногірці та Гущинцях.

Історія

[ред. | ред. код]

У лісі біля села 7 квітня 1921 року отаман українських повстанців Орел-Гальчевський організував перші три підрозділи-сотні під командуванням Ониська Рубаки-Грабарчука, Мирона Лиха і Василя Сендзюка.

Наприкінці того ж місяця у лісі в напрямку до Брусленова за день відбулося одразу два бої: у першому більшовики-тамбовці без жодних втрат з обох боків розбили сотню повстанців отамана Пугача з Бердичівщини. А в другому бою 13 повстанців на чолі з Орлом розбили кінну групу з 20 більшовиків і відвоювали вози з продовольством київців.

«Нема часу на команду, козаки самі виберуть собі жертви. Прицілююсь в якогось мордатого типа — стріл: бах, бах, бах! Ціла канонада стрілів… Даю команду: гранати! За секунду вони вже рвались на возах і під возами. Тільки серце на мить защеміло: жаль селян, що були погоничами в цієї голоти, та що ж, трудна рада, у таких обставинах нема сентименту[1]», — описував бій отаман Орел. Поблизу Кам'яногірки відбулося і знайомство груп Пугача і Орла.

Наостанок надвечір 3 травня селяни зібрали провізію для спільної групи повстанців перед їхнім від'їздом на Бердичівщину.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гальчевський Яків. Проти червоних окупантів… — С. 44.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гальчевський Яків. Проти червоних окупантів // Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — 360 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Гу́щинці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.291