Керчу Олег Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олег Керчу
Олег Керчу
Олег Керчу
Особисті дані
Повне ім'я Олег Миколайович Керчу
Народження 6 липня 1984(1984-07-06) (40 років)
  Чернівці,  УРСР
Зріст 176 см
Вага 73 кг
Громадянство  Україна
Позиція захисник, півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001—2005 Україна «Буковина» 128 (7)
2006 Україна «Десна» 20 (0)
2007 Україна «Прикарпаття» 15 (0)
2007—2013 Україна «Буковина» 155 (12)
2014—2015 Білорусь «Нафтан» 31 (0)
2015 Україна «Нива» (Тернопіль) 16 (3)
2016 Україна «Буковина» 4 (0)
2016 Канада «Юкрейн Юнайтед» 20 (3)
2017 Україна «Буковина» 7 (0)
2017—2018 Канада «Воркута» (Торонто) 29 (7)
2019 Україна «Буковина» 10 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2020—2023 Україна «Буковина» (тренер)
2023— Україна «Буковина» U-19
2023—2024 Україна «Буковина» (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 1 червня 2024.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олег Миколайович Керчу (нар. 6 липня 1984, Чернівці, УРСР) — український футболіст, захисник. Рекордсмен чернівецької «Буковини» за кількістю зіграних поєдинків в український період[1]. Нині тренер.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вихованець буковинського футболу (перший тренер - Михайло Мельник), згодом займався в ДЮСШ «Буковина» (тренер - Юрій Крафт). Професійну кар'єру розпочав саме у чернівецькій «Буковині». Дебютував 26 липня 2001 року в домашньому матчі Кубка України проти львівського «Динамо» (2:1). За буковинський клуб у 2001—2005 роках зіграв 134 матчі (7 голів). Після цього періоду отримав за прошення на перегляд до такої команди, як ФК «Харків», але закріпитися в цьому клубі йому не вдалося і Олег у 2006 році підписав контракт з чернігівською «Десною», у складі якої став переможцем Другої ліги України. На початку 2007 року перебрався з «Десни» в івано-франківське «Прикарпаття», проте перед цим був на перегляді в латвійському вищоліговому клубі «Вентспілс». В складі «прикарпатців» провів 15 матчів та разом із командою здобув срібні медалі Другої ліги України.

У серпні того ж року повернувся в рідну «Буковину», де став одним з лідером команди, а з часом і капітаном команди. У складі рідної команди став переможцем Другої ліги України (щоправда, в чемпіонському сезоні через травму коліна зіграв зовсім мало), а також рекордсменом чернівецької команди за кількістю зіграних поєдинків у чемпіонаті і Кубку України. У сезоні 2012/13 разом з командою посів 4-е місце в першій українській лізі, яке через певні обставини інших команд могло дозволити розраховувати на підвищення в класі, проте ФФУ відмовило «Буковині» у виступах у Прем'єр-лізі. І в зимове міжсезоння наступного сезону в зв'язку з фінансовими труднощами (які власне були пов'язані саме з цією «відмовою»), Керчу, як і раніше ряд інших гравців, покинув рідний клуб. За цей семи літній період він провів 159 матчів, в яких забив 12 голів.

У 2014 році перейшов у білоруський «Нафтан», де вже до цього тривалий час грав добре йому знайомий Руслан Гунчак. Дебютував за «Нафтан» 29 березня в домашньому матчі Вищої Білоруської ліги проти «Торпедо-БелАЗ» (2:0), а 26 липня відзначився дебютним голом (матч 1/16 фіналу Кубка Білорусі проти «АК Ждановичі» (4:0)). Відігравши один сезон за білорусів, узимку 2015 роки перебрався до тернопільської «Ниви» (в тернопільській команді Олег був капітаном), улітку продовжив контракт ще на один рік, проте в кінці серпня залишив клуб. Наприкінці березня 2016 повернувся до складу рідної «Буковини». Наприкінці квітня, провівши чотири офіційні матчі залишив рідну команду та вирушив у Канаду, де планував виступати за колектив «Торонто Атомік» але в результаті виступав за ФК «Юкрейн Юнайтед».

1 березня 2017 року вже вчетверте у своїй кар'єрі підписав контракт з рідною «Буковиною», де його обрали віце-капітаном команди. 8 квітня того ж року Олег провів 300-й офіційний матч у складі «Буковини». У травні того ж року покинув склад рідного клубу і знову відправився в Канаду, де виступав за клуб «Воркута» (Торонто). У новій команді Олегу довірили капітанську пов'язку. Також в канадському клубі він є автором першого гола в історії ФК «Воркута» в чемпіонатах Канадської Футбольної Ліги та автором золотого гола, який приніс команді титул чемпіонів регулярного сезону Канадської Футбольної Ліги. З квітня по травень 2019 року Керчу знову був заявлений за рідну чернівецьку команду, в якій в черговий раз виконував обов'язки капітана.

З липня того ж року виступав за один із найсильніших аматорських клубів чемпіонату Хмельницької області: «Епіцентр» (Дунаївці), який в той же час виступав і в чемпіонаті України серед аматорів. Проте уже незабаром перейшов до прямого конкурента: «Покуття» (Коломия), що представляв Івано-Франківський край в тій же групі аматорської першості. З нового року став тренером в рідній ДЮСШ, в якій працював помічником головних тренерів в двох вікових групах[2][3]. З 2023 року тренує юнацький (U-19) склад, який виступає у всеукраїнській лізі юніорів. Паралельно в літнє міжсезоння 2023 року увійшов в тренерський штаб «Буковини», хоча і до цього Олег Миколайович неоднократно залучався до тренувальних зборів команди.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений, виховує двох дітей.

Досягнення

[ред. | ред. код]
У Канаді
  • Переможець регулярного чемпіонату Канадської футбольної ліги (1): 2017
  • Переможець плей-офф Канадської футбольної ліги (1): 2018
  • Срібний призер регулярного чемпіонату Канадської футбольної ліги (2): 2016, 2018
  • Півфіналіст плей-оф Канадської футбольної ліги (2): 2016, 2017

Статистика

[ред. | ред. код]
Україна Матчі Кількість забитих м'ячів
Перша ліга 131 9
Кубок 13 0
Друга ліга 225 14
Білорусь Матчі Кількість забитих м'ячів
Вища ліга 31 0
Кубок 2 1
Канада Матчі Кількість забитих м'ячів
Канадська футбольна ліга 49 10
Всього за кар'єру 451 34

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 314304 матчі в чемпіонаті та 10 в кубку
  2. Рекордсмен «Буковини» Олег Керчу – тренер КБУ «ДЮСШ з футболу м. Чернівці». Архів оригіналу за 27 Лютого 2020. Процитовано 13 Травня 2020.
  3. Олег Керчу: «Поки що важко переключитися з футболіста на тренера» (ВІДЕО). Архів оригіналу за 3 Березня 2020. Процитовано 13 Травня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]