Климова Олександра Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Климова Олександра Іванівна
Народилася1 жовтня 1921(1921-10-01)[1]
Затобольськ, Костанайський район, Костанайська область
Померла13 травня 2005(2005-05-13) (83 роки)
Мінськ, Білорусь
ПохованняСхідне кладовище
Країна СРСР
 Білорусь
Діяльністьакторка
Alma materВище театральне училище імені М. С. Щепкіна
ЗакладНАДТ ім. М. Горького
ЧленствоQ4430501?, Білоруська спілка театральних діячівd, Belarusian Union of Cinematographersd і Радянський комітет захисту мируd
ДітиAndrey Dushachkind
Нагороди
IMDbID 0459559

Олександра Іванівна Климова (біл. Аляксандра Іванаўна Клімава; 19212005) — радянська, білоруська, російська та українська актриса театру і кіно, педагог, громадський діяч,Народна артистка СРСР (1969).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 1 жовтня 1921 року в селі Самодурівка[2], нині селище Затобольск у Костанайській області Казахстану.

Дитинство і юність пройшли в Магнітогорську. Закінчила середню та музичну школи і в 1941 році розпочала свою трудову діяльність на металургійному заводі.

Займалася в драмгуртку при Будинку металургів. Перші кроки в акторському мистецтві зробила на сцені Магнітогорського народного театру. У 1942—1945 роках — актриса Магнітогорського драматичного театру імені О. С. Пушкіна. Під час Німецько-радянської війни виступала у військових госпіталях.

У 1945 році вступила до Московського вищого театрального училища імені М. С. Щепкіна (клас Віри Пашенної).

Після закінчення училища в 1949 році була запрошена в Одеський російський драматичний театр ім. А. Іванова, на сцені якого грала до 1951 року. У 1951—1954 роках — актриса Київського театру російської драми імені Лесі Українки, у 1954—1956 роках — Харківського російського драматичного театру імені О. С. Пушкіна. Працювала також в Свердловську та Москві.

У 1956—2004 роках — актриса Мінського драматичного театру імені М. Горького.

Зіграла понад 80 головних ролей класичного і сучасного репертуару. Здобула славу провідної актриси героїчного плану і отримала широке визнання у театральної громадськості і глядачів.

У 19811988 роках викладала в Білоруському державному театрально-художньому інституті.

Член Спілки кінематографістів УРСР. Входила до складу правління Білоруського союзу театральних діячів.

Член Радянського комітету захисту миру, комітету по Ленінських і Державних премій при Раді міністрів СРСР, комісії УРСР у справах ЮНЕСКО. Обиралася головою Республіканської військово-шефської комісії.

Померла 13 травня (за іншими джерелами — 14 травня) 2005 року. Похована в Мінську на Східному кладовищі.

Родина

[ред. | ред. код]
  • чоловік — Андрій Валентинович Душечкін-Корсаковський, актор-педагог
  • син — Андрій Андрійович Душечкін (нар. 1960) — білоруський актор театру і кіно, педагог, літератор, заслужений артист Республіки Білорусь (2004).

Творчість

[ред. | ред. код]

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]

Магнітогорський театр драми імені Пушкіна

[ред. | ред. код]

Мінський драматичний театр імені М. Горького

[ред. | ред. код]

У 1999 році відбулася прем'єра моновистави «Мій театр», де актриса виконувала уривки з творів: «Монолог про театр» Віссаріона Бєлінського, «Вишневий сад» А. Чехова, «Сходження на Фудзіяму» Ч. Т. Айтматова, «Актриса з Бродвею» Є. О. Євтушенко, «Антоній і Клеопатра» В. Шекспіра, «Діти сонця» М . Горького, «Солодкоголосий птах юності» Т. Вільямса, «Марія Стюарт» Ф. Шіллера, «Стара актриса на роль дружини Достоєвського» Е. Радзинського, «Льодове побоїще» К. М. Симонова.

Ролі в кіно

[ред. | ред. код]
  1. 1957 — Поліська легенда — епізод
  2. 1958 — Щастя треба берегти
  3. 1967 — Поруч з вами — Катерина Дмитрівна
  4. 1968 — Десята частка шляху
  5. 1968 — Карантин — Дар'я Степанівна Мурашко
  6. 1969 — Сини йдуть у бій — Гаврилівна
  7. 1969 — Ціна — Естер
  8. 1970 — День та ніч — фронтовичка
  9. 1971 — Вся королівська рать — мати Джека Бердена
  10. 1972 — Золотий ґанок — мати Тані
  11. 1972 — Переклад з англійської — Ніна Максимівна
  12. 1973 — Витоки — Любава Крупнова
  13. 1973 — Парашути на деревах — господиня швейної майстерні
  14. 1974 — Тому що люблю — Ірина Біла
  15. 1976 — По секрету всему свету — Раїса Іванівна
  16. 1977 — Сімейні обставини — Вероніка Макарівна
  17. 1978 — Розклад на післязавтра — дружина генерала
  18. 1980 — Атланти і каріатиди — Ганна Титівна Прабабкіна
  19. 1981 — Дочка командира"- Семибратова
  20. 1982 — Давай одружимося — тітка Олени Воронової
  21. 1982 — Шапка Мономаха — Серафима Олексіївна
  22. 1984 — Радуниця — Льокса
  23. 1985 — Грядущому століття — Поліна Григорівна Полосухіна
  24. 1988 — Воля Всесвіту — бабуся
  25. 1990 — Адвокат (Вбивство на Монастирських ставках) — Народний суддя Олександра Іванівна
  26. 1991 — Хеппі енд — мати Ігоря Мішаткіна
  27. 1994 — Епілог — Віра

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • У 2007 році на честь Олександри Іванівни Климової в Мінську була встановлена меморіальна дошка.
  • Знято документальний фільм «Актриса — моя професія».
  • Син О. Климової Андрій Душечкін присвятив їй книгу «По той бік дзеркала».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Климова Александра Ивановна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. «Солнечный свет надежды»- проект белорусской женской общественной организации «Сотрудничество деловых и творческих женщин». Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.