Кміт Михайло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кміт Михайло
Michael Kmit
Народження25 липня 1910(1910-07-25)
Стрий
Смерть22 травня 1981(1981-05-22) (70 років)
 Сідней, Австралія
НаціональністьУкраїнський австралієць
КраїнаАвстралія Австралія
ЖанрНеовізантійський стиль, Кубізм, Конструктивізм
НавчанняАкадемія образотворчих мистецтв у Кракові
Діяльністьхудожник
Напрямокнеовізантійська архітектура
ВпливВізантійське мистецтво
ТвориАпостол Марк-Іоан, Голос тиші
Роботи в колекціїНаціональна галерея Вікторії, Національна галерея Австралії і Художня галерея Нового Південного Уельсу
НагородиПремія Блейка за релігійне мистецтво (1954), Премія Сера Джона Сульмана (1957 і 1970)

CMNS: Кміт Михайло у Вікісховищі

Кміт Михайло (англ. Michael Kmit, 25 липня 1910(19100725), Стрий22 травня 1981, Сідней) — український художник, який довший час проживав і творив в Австралії. Він відомий тим, що представив неовізантійський стиль живопису в Австралії. Відзначений декількома значними австралійськими преміями, включаючи премію Блейка (1952) та премію Сера Джона Сульмана (1957 і 1970). У 1969 році австралійський художник і художній критик Джеймс Глісон описав Кміта як «одного з найрозкішніших колористів нашого часу».[1]

Прибуття в Австралію

[ред. | ред. код]

Кміт вступив до технікуму у Львові і, за деякими відомостями, навчався у Олекси Новаківського, найвідомішого українського постімпресіоніста, перш ніж переїхати до Академії образотворчих мистецтв у Кракові. Після закінчення навчання Михайло Кміт влаштувався викладачем малювання, а згодом викладачем живопису та композиції у Львівське художньо-промислове училище. Є припущення, що Міхаель Кміт був покликаний до польської армії, що він був німецьким військовополоненим, що він був поранений осколком у праву скроню, що він утік до Швейцарії, що він подорожував Францією та Італією . Фактом є те, що наприкінці 1944 року він зустрів в Австрії Едду, жінку, яка мала стати його першою дружиною, і через три місяці вони одружилися. У наступні роки вони народилися дві дочки.

 

Майкл Кміт постійно малював. У листі від 23 березня 1983 року брат Кміта писав: «Велика кількість його робіт залишилася у Львові та Кракові. До 700 штук. На жаль, все було втрачено через війну».Михайло Кміт навчався в Академії образотворчих мистецтв у Кракові, але через Другу світову війну, він був змушений емігрувати, спочатку значився як «переміщена особа» в Інсбруку, Австрія, де він зустрів Доротею в 1945 році. Вони одружились в Ландеку, а пізніше переїхали в Брегенц де його дві дочки Ксенія і Таня (Тетяна) й народились, у 1946 і 1948 роках. Перебуваючи в післявоєнній Європі Кміт навчався в кубіста Фернана Леже в Парижі, і футуриста Карло Карра в Італії.[2]

Кміт емігрував в Австралію в 1949 році як учасник програми Австралійського уряду післявоєнної імміграції в Австралію. Він уклав контракт на роботу в Сіднеї впродовж двох років, яка була обрана для нього австралійською державною службою зайнятості.[3] Спочатку Михайло Кміт працював на цементному заводі у Віллавуді (Новий Південний Уельс), а пізніше як носій багажу на залізниці відповідно до контракту компенсації реімбурсації. Як сказав Майкл Кміт в інтерв'ю 17 листопада 1965 року, магнітофонний запис якого зараз знаходиться в бібліотеці Університету Маккуорі: «Коли я вперше приїхав

 

в Австралію, я був пов'язаний своїм державним контрактом як чорнороб. Перший рік я пропрацював на підприємствах Віллавуда, а ще рік — залізничним носієм. Але до того, як мене направили на залізницю, Інші три місяці працював ковалем десь у Вуллахрі, а потім працював маляром на фабриці Девіда Джонса в Серрі-Хіллз. У цей час я вдень працював, а вночі малював". Але після того, як Кміт зустрів художників Джеймса Глісона і Пола Хефлігера, які були вражені його роботою, він був представлений іншим художникам, включаючи Дональда Френда і Рассела Драйсдейла. Перше згадування про Михайла Кмітя як художника в пресі Австралії в The Australian було зроблене в квітні 1977 року Полом Хелфігером, в повідомлені йшлось "Тоді він був одним із найкращих наших художників [у 1950-ті роки], якій мав вплив на

і я досі називаю його одним із найкращих. Він вплинув на 

багатьох людей, тому що ми просто раніше не бачили його картин". Михайло Кміт вже був відомий як художник у Європі ще до приїзду до Австралії, оскільки його ім'я фігурувало у списку художників-емігрантів ЮНЕСКО. Саме цей список допоміг австралійським художникам Сіднейської групи виявити його та встановити з ним контакт. Є інформація дослідників (Андрія Ляховича, Австралія) про існування фото малюнка олівцем, зробленого Михайлом Кмітем його батька на смертному одрі, датований 3 листопада 1926 і підписаний «Майкл». У той час йому було 16 років, і на думку дослідника Андрія Ляховича, що він, мабуть, був юнаком, відданим як своєму мистецтву, так і своїй сім'ї, якщо він вдався до малювання олівцем у момент, коли його батько помирав.



Його друзі художники пізніше допомогли йому зняти житло в Меріолі (місце, де проживали художники Меріольської групи), що дозволило йому працювати ближче до художньої спільноти в Сіднеї. Картини він писав у нічний час, а вдень Кміт працював залізничним носієм багажу і прибиральником[4] [5], коли зарекомендував себе "як один з найкращих художників Австралії" того часу.[3] Він жив в Елізабет-Бей зі своєю сім'єю, поки не переїхав до Сполучених Штатів.

Вплив на мистецтво Австралії

[ред. | ред. код]

Картини Кміта, натхненні візантійським стилем релігійного іконопису, були добре прийняті в Австралії через їхній новий підхід і нові предмети. Його картини, що відносяться до неовізантійського стилю, інтегрували стилізовані портрети з геометричним кубізмом і конструктивізмом форм, візерунків і яскравих кольорів.

Упродовж 1950-х років, перед від'їздом до Сполучених Штатів в кінці десятиліття, Кміт справив великий вплив на багатьох художників, особливо з Меріольської групи [6] (також відомої як англ. "Charm School"). [7] Глісон описав Кміта як "одного з найрозкішніших колористів нашого часу». [1] Пол Хефлігер писав: "З усіх зарубіжних претендентів на мистецтво, які відвідали ці береги з часів війни, Майкл Кміт є єдиним, який справив враження на нинішнє покоління художників".[8]Успіх прийшов швидко, коли картини Майкла Кміта стали відомі публіці. Вже в 1951 році він провів свою першу персональну виставку в Австралії в галереях Macquarie і отримав подяку за свою заявку на Премію Блейка за рік за «Релігійне мистецтво». У 1952 він отримав друге місце на конкурсі премії Блейка, а в 1953 його картина «Євангеліст Джон Марк» сама отримала премію. У 1954 році він був удостоєний Пертської премії, в 1955 - премії критиків сучасного мистецтва, в 1956 - премії Дарсі Морріса. Меморіальна премія та у 1957 році премія Сульмана. На даний момент вдалось встановити що Михайло Кміт мав 34 персональні виставки в Австралії та за двадцять п'ять років перебування в Австралії було представлено на 19 групових виставках у комерційних галереях, тобто в середньому одна виставка кожні п'ять місяців. Знаходячись на вершині розквіту своєї творчості він емігрував до Сполучених Штатів. Дослідник Андрій Ляхович говорить :" Мені відомі чотири джерела, які можуть пролити деяке світло на те, чому йому захотілося залишити Австралію. Перша — це запис із бібліотеки Університету Маккуорі 1965 року, де він каже:«У 1957 році я вирішив поїхати до Сполучених Штатів, щоб продовжити вивчення мистецтва та провести дослідження». Другим джерелом є перша дружина Кміта, Едда, яка сказала в інтерв'ю доктору Марку Павлишину в Каліфорнії в червні 1989 року: «У Майкла було бажання поїхати кудись, виставитися і поїхати в Америку». На запитання, чи Майкл вважає, що Австралія для нього занадто мала, вона відповіла: «Я так не думаю. Він мав 17 ящиків із фотографіями, він сказав, що приїде до США і його негайно приймуть. Він мав бажання побачити нові місця та нові враження. Це його надихнуло». Коментарі Едди підтримуються другою дружиною Майкла Кміта, Нормою, яка надала третє джерело. Коли я запитав її, чому йому захотілося поїхати до Америки, вона відповіла: «Він був мандрівником».

Четверте джерело - це некролог Майкла Кміта Аллана Маккалока, опублікований в 19821. У ньому говориться: у довоєнні роки Кміт брав участь у великій українській виставці, його відправили на гастролі до Сполучених Штатів Америки, і там він був відзначений видатним художником. Сподіваючись, що американці пам'ятають про це, він з оптимізмом переїхав туди. Американці цього не пам'ятали, і сім років, які він там провів, були такими, що розчаровують і в деякому сенсі катастрофічними.

Всі чотири джерела сходяться на думці, що всі вони підкреслюють неспокійний характер Майкла Кміта і його переконаність у тому, що він має піддати свою творчість новим викликам. Згадка Аллана Маккалока про розчарування і катастрофічне перебування Майкла Кміта в Сполучених Штатах має ставитись головним чином до психічного розладу, який у нього стався незабаром після прибуття до Каліфорнії. Він був прийнятий в інститут на лікування, він втратив сім'ю в результаті розлучення і практично йому довелося розпочинати свою кар'єру в Америці як нікому не відомий художник.

Оскільки його хвороба призвела до марення. всі в лікарні досить скептично поставилися до його заяв про те, що він був відомим художником в Австралії. Існує запис інтерв'ю з ерготерапевт реабілітаційного центру, який він відвідував. "У нас є надійні докази того, що Майкл Кміт намалював ще у лікарні у рамках терапії" - говорить дослідник Андрій Ляхович. Незабаром Кміт почав виставляти ці картини на таких майданчиках, як щорічна мистецька виставка Унітарної церкви, Художня виставка Тихоокеанського університету, Галереї Музею піонерів Хаггіна у Стоктоні та Коледж Святої Марії за межами Окленду. Це було далеко від виставок його робіт, які проходили у престижних галереях Австралії.



У 1965 році Майкл Кміт повернувся до Австралії на вимогу своїх друзів із Сіднея. Він одружився вдруге, у нього народився син і продовжив займатися живописом, хоча деякі мистецтвознавці стверджують, що він так і не повернув собі ту славу, яку мав до від'їзду до Сполучених Штатів. Тим не менш, він отримав вражаючу кількість нагород, таких як премія Мелроуза та премія Ньюкасла у 1967 році, премія Вуллахри у 1968 році та, вдруге, премія Сулмана у 1970 році. Після повернення до Австралії у 1965 році його стиль і формат змінились, що викликало стримані оцінки і критику з боку мистецтвознавців. Внаслідок шлюбу з Нормою Рендел, у травні 1968 року народився їхній син Майкл Кміт Молодший. Критики зауважують, що на час написання "Кассандри" [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.] (1979), тобто за два роки до смерті художника, в його роботах знову з'являється його бадьорість 1950-х років.[6]

Виставки

[ред. | ред. код]

У 1951 році Михайло Кміт вперше показав свої роботи у Брисбені в Галереї Джонстона, де власник Брайан Джонстон мав намір показати «найбільш творчу роботу в Австралії сьогодні», частково з робіт «блискучих» молодих художників.[9] До самої смерті Михайло Кміт виставлявся на численних групових виставках по всіх австралійських штатах: Квінсленд, Вікторія, Західна Австралія, Тасманія, Новий Південний Уельс і Південна Австралія, в тому числі на виставках на призи Арчібальда, Вінна та Сера Джона Сульмана.

Михайло Кміт був членом і виставлявся разом з Сіднейською філією Товариства сучасного мистецтва, «Сіднейською групою» і Товариством художників Австралії.[10] Він також був почесним членом, і виставлявся з Спілкою українських образотворчих митців Австралії. [11] [12]

Деякі із виставок Михайла Кміта:

  • 1951 — Товариство сучасного мистецтва Австралії, Щорічна виставка
  • 1952 — Товариство художників Австралії, Весняна виставка, Сідней
  • 1952 — Показ шести річних виставок, Галерея Мекворі
  • 1952 — Товариство сучасного мистецтва Австралії, 14-а щорічна виставка
  • 1953 — Щорічна виставка товариства художників Австралії, Департамент освіти картинної галереї, Сідней
  • 1953 — Показ Шести, Галерея Мекворі
  • 1954 — Товариство сучасного мистецтва Австралії, Щорічна виставка
  • 1954 — Спільна виставка з «Сіднейською групою»
  • 1956 — Товариство художників Австралії, Щорічна виставка
  • 1956 — 'Сучасний австралійський живопис', Тихоокеанська виїзна виставка, Картинна галерея Товариства сучасного мистецтва Австралії і на борту лайнера the SS Orcades
  • 1957 — Товариство художників Австралії, Виставка малюнків та гравюр. Картинна галерея Девіда Джонса
  • 1957 — Показ Восьми, Галерея Мекворі
  • 1965 — Галерея Домініон, Дарлінхарст Сідней
  • 1965 — Австралійські галереї, Мельбурн
  • 1968 — Персональна виставка, Галереї Фон Бертуш, Ньюкасл-апон-Тайн
  • 1979 — Персональна виставка, Галереї Ніагара Лейн, Мельбурн (7–27 Червня 1979)
  • 1974 — Групова виставка на офіційному відкритті Галерей Філіпа Бекона у Квінсленді
  • 1979 — Персональна виставка в Голдсворт Галереї Вулара, Сідней
  • 1980 — Персональна виставка в Галереї образотворчого мистецтва, Західна Австралія
  • 1980 — Виставка Блейка в Сіднеї
  • 1982 — Персональна виставка, Галереї Фон Бертуш, Ньюкасл-апон-Тайн (26 Лютого – 14 Березня 1982)
  • 2010 — Столітня виставка (ретроспектива), Студія W – Woolloomooloo Сідней

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1952 — Премія Блейка за релігійне мистецтво (Друга премія в розмірі 50 гіней) – за картину Вознесіння (англ. The Ascension)
  • 1953 — Премія Блейка за релігійне мистецтво – за картину Апостол Марк-Іоан (англ. The Evangelist, John Mark)
  • 1954 — Премія Перта за сучасне мистецтво – за картину Фасад Кінгс-Кросу (англ. King's Cross Facade)
  • 1955 — Премія критиків у галузі сучасного мистецтва
  • 1956 — Премія пам'яті Дерсі Моріс
  • 1957 — Премія Сера Джона Сульмана — за картину Голос тиші (англ. The Voice of Silence)
  • 1967 — Мистецька премія Мелроуза, Аделаїда ($500)
  • 1970 — Премія Сера Джона Сульмана — за картину Філопіна (англ. Philopena)

Колекції його картин

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б James Gleeson (1969). Masterpieces of Australian Painting. Melbourne: Landsdowne Press. с. 166. ISBN 0701800003.
  2. Moore, Tom Inglis (1953). Australia writes: an anthology (edited for the Canberra Fellowship of Australian Writers). F.W. Cheshire. с. 185. Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
  3. а б Гарольд Голт, Australian Minister for Immigration (April 1956). The New Face of Australia. The Rotarian: 14. Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
  4. Religious Art Prize Winner Is A Railway Porter. The Sydney Morning Herald. 8 April 1953. с. 1. Процитовано 26 January 2015.
  5. Ukrainian artist, Michael Kmit cleaning trains (Photograph). National Archives of Australia, NAA: A12111. 1953. Процитовано 26 January 2015.
  6. а б Michael Kmit 1910–1981. Cbus Collection of Australian Art. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 7 May 2014.
  7. Назва "The Sydney Charm School" використовувалась (деколи принизливо) для опису групи художників.
  8. Hughes, Robert (1970). The Art of Australia (вид. 2). Ringwood, Victoria: Penguin. с. 204.
  9. Martin-Chew, Louise (2007). Johnstone, Brian William Wallace (1920–1988). Australian Dictionary of Biography. National Centre of Biography, Australian National University. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 13 лютого 2017.
  10. Dutton, Geoffrey (ed.) (1992). Artist's Portraits. Національна бібліотека Австралії. с. 113. ISBN 9780642105790. Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
  11. Yekelchuk, Serhiy (1994). Зберігаючи спадщину: Нарис історії української спільноти в Австралії [Preserving heritage: history of the Ukrainian community in Australia]. Almanac of Ukrainian life in Australia (Ukrainian) . Sydney: The Free Thought and the Ukrainian Studies Foundation in Australia. с. 36. ISBN 0-908168-04-7. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 13 лютого 2017.
  12. Kravchenko, Peter (1994). СУОМА (НПВ): Спілка Українських Образотворчих Мистців Австралії (НПВ) [SUOMA (NSW): Ukrainian Artists Society of Australia (NSW)]. Almanac of Ukrainian life in Australia (Ukrainian) . Sydney: The Free Thought and the Ukrainian Studies Foundation in Australia. с. 419—421. ISBN 0-908168-04-7. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 13 лютого 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Michael Kmit Paintings 1953—1979, Niagara Lane Galleries, Melbourne, exhibition catalogue, 7–27 June 1979 (англ.)
  • Michael Kmit, Von Bertouch Galleries, Newcastle, exhibition list, 26 Feb — 14 Mar 1982 (англ.)
  • «Михайло Кміт (1910-1981)», Володимир Попович (журнал «Сучасність», число 7-8, Мюнхен, 1986) (укр.)
  • Ukrainian Settlment in Australia .Fifth Conference Melbourne Edited by Marko Pavlyshyn (Українське поселення в Австралії. П'ята конференція, Мельборн. 16-18 лютого 1990. Під редакцією Марка Павлишина. Видано Університетом ім. Монаша відділом славістики. Мельборн. 1993) Michael Kmit. Myth and Metodology. Andrew Lachowicz ст. 96-104