Компанієць Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Іванович Компанієць
Народився23 березня 1921(1921-03-23)
Єлизаветград
Помер15 листопада 1975(1975-11-15) (54 роки)
Київ
КраїнаСРСР СРСР
Діяльністьісторик
Alma materОдеський університет
Галузьісторія
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникЯстребов Федір Олександрович
Війнанімецько-радянська війна
НагородиДержавна премія СРСР

Іван Іванович Компанієць (23 березня 1921, Єлизаветград — 15 листопада 1975, Київ) — український історик, дослідник історії України XX століття, доктор історичних наук, професор. Заслужений діяч науки УРСР. Лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 березня 1921 року в місті Єлизаветграді. У 19381945 роках, з перервою, навчався на історичному факультеті Одеського державного університету. Учасник німецько-радянської війни. у 19451946 роках — комсорг ЦК ВЛКСМ Одеського університету.

У 19461949 роках — аспірант Інституту історії України АН УРСР. У 1949 році, під керівництвом кандидата історичних наук Ф. О. Ястребова захистив кандидатську дисертацію на тему: «Буковина на початку XX ст. (1900—1918)». У 19491951 роках — молодший науковий співробітник, у 19511961 роках — старший науковий співробітник відділу історії країн народної демократії, у 19631966 роках — старший науковий співробітник відділу досоціалістичних формацій, у 19671972 роках — старший науковий співробітник відділу історії капіталізму, у 19721974 роках — старший науковий співробітник відділу історії дружби народів СРСР.

25 квітня 1958 p І. І. Компанієць на Вченій раді Інституту історії АН УССР брав участь у критиці новаторської статті співробітника Інституту суспільних наук О. Ю. Карпенка (1921—2013) «До питання про характер революційного руху в Східній Галичині в 1918 р.», звинувачуючи автора статті у «антинауковому» пов'язуванні «національно-демократичної» революції і постання ЗУНР з революційним рухом народних мас, а не з «контрреволюційними діями української буржуазії», та в принижуванні «значення соціалістичної революції і створення Української Радянської держави для всього українського народу». Завершив свій прокурорський виступ І. І. Компанієць політичними обвинуваченнями: «Поява статті Карпенка саме в той час, коли вся наша країна святкувала 40-річчя Радянської влади, — дуже прикрий факт. Помилки Карпенка мають не лише антинауковий характер, але й політичний характер», докладно див.: Рубльов О. С.У пошуках правди історії: Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя (1957—1977 pp.) [Архівовано 26 Лютого 2019 у Wayback Machine.] — у збірнику «Інститут історії України НАН України: Друге двадцятиріччя (1957—1977): Документи і матеріали», с. 3-33.

У 1962 році, у Ленінградському державному університеті, І. І. Компанієць захистив докторську дисертацію на тему: «Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку ХХ ст. (1900—1919 роки)». Професор з 1962 року. У 19591975 роках одночасно працював у Головній редакції УРЕ (завідувач редакції історії СРСР і УРСР, археології та етнографії, з 1967 року — заступник головного редактора УРЕ). Був заступником голови Головної редакції «Радянської енциклопедії історії України» та 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР». З 1975 року — завідувач кафедри історії України Київського державного університету.

Помер в Києві 15 листопада 1975 року.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Досліджував історію України, зокрема західноукраїнських земель, проблеми пролетарського інтернаціоналізму та дружби народів СРСР. Опублікував близько 200 праць. Серед них:

  • Ленін та інтернаціональна єдність українських і російських трудящих у трьох революціях. — Київ, 1970;
  • Становище і боротьба трудящих мас Галичини, Буковини та Закарпаття на початку XX ст. (1900—1919 рр.). — Київ, 1960;
  • Революційний рух в Галичині, Буковині та Закарпатській Україні під впливом ідей Великого Жовтня (1917—1918). — Київ, 1957;
  • Боротьба за Радянську владу на Буковині. — Київ, 1950.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. за участь у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР» (1976, посмертно)

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Краєзнавці України (Сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — Том 1. — К., Кам'янець-Подільський, 2003;
  • Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998;
  • [Некролог] // УІЖ. — 1976. — № 1;
  • Відзначення 50-річчя І. І. Компанійця // УІЖ. — 1971. — № 6;
  • Радянська енциклопедія історії України. — Том 2. — Київ, 1970.