Луна-13

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луна-13
Основні параметри
COSPAR ID1966-116A
ВиготівникНВО ім. С. О. Лавочкіна
Оператор
Тип апаратаМіжпланетний зонд
Ракета-носійМолнія
КосмодромБайконур
Посадка на небесне тіло
Небесне тілоМісяць
Дата і час посадки24 грудня 1966
Місце посадки«Океан Бур»

«Луна-13» — радянська автоматична міжпланетна станція (АМС) для вивчення Місяця і космічного простору.

21 грудня 1966 здійснено пуск ракети-носія «Молнія» , яка вивела на траєкторію польоту до Місяці АМС «Луна-13». Спочатку станція була виведена на навколоземну орбіту з параметрами: нахил орбіти - 51,8°; період обігу - 88,4 хвилини; перигей - 171 кілометр; апогей - 223 кілометри, а потім стартувала в бік Місяця . 24 грудня 1966 р. станція «Луна-13» здійснила м'яку посадку на поверхню Місяця в Океані Бур в точці з координатами 62° 3' західної довготи і 18° 52' північної широти.

Станція діяла протягом 7 днів і передала на Землю три фото- панорами місячної поверхні при висоті Сонця 6, 9 і 32 градуси. Крім того, станція була оснащена ґрунтоміром - пенетрометром, радіаційним щільноміром і динамографом, за допомогою яких було проведено перше в історії інструментальне дослідження щільності і міцності поверхневого шару місячного ґрунту ( реголіту ) [1]

Посилання

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. І.І. Черкасов, В.В. Шварев. Ґрунт Місяця. М. «Наука», 1975.