Любомир Андрейчин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любомир Андрейчин
болг. Любомир Димитров Андрейчин
Народився22 березня 1910(1910-03-22)
Софія, Третє Болгарське царство
Помер3 вересня 1975(1975-09-03) (65 років)
Софія, Народна Республіка Болгарія
Країна Болгарія[1]
Діяльністьмовознавець, викладач університету
Alma materСофійський університет Святого Климента Охридського
Ягеллонський університет
Галузьмовознавство
ЗакладСофійський університет Святого Климента Охридського
Болгарська академія наук
Відомі учніElena Georgievad
ЧленствоБолгарська академія наук
Нагороди
орден Народної Республіки Болгарія

Любомир Димитров Андре́йчин (22 березня 1910(1910-03-22), Софія, Третє Болгарське царство — 3 вересня 1975(1975-09-03), Софія, Народна Республіка Болгарія) — болгарський мовознавець. Професор Софійського університету. Член-кореспондет Болгарської Академії наук.

Праці

[ред. | ред. код]

Найважливіший твір — «Основна болгарська граматика» (Софія, 1942 р.), перекладений російською, французькою та іншими мовами.

Співавтор підручника для вишів «Сучасна болгарська мова» (Софія, 1954 р.) та словника «Болгарський тлумачний словник» (Софія, 1955 р.).

Редактор часопису «Български език».

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]