МіГ-29К

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
МіГ-29К
МіГ-29К (вир. «9-31») під час показового виступу на авіасалоні МАКС-2003
МіГ-29К
Призначення:палубний багатоцільовий винищувач
Перший політ:Міг-29К: 23 червня 1988
Міг-29КУБ: 20 січня 2007[1]
Розробник:МіГ
Виробник:Росія МАПО ім. П. В. Дементьєва
Всього збудовано:26 (кінець 2013)
Модифікації:МіГ-29К «9-31», МіГ-29К «9-41», МіГ-29КУБ «9-47»
Конструктор:МіГ
Екіпаж:1, 2 для МіГ-29КУБ особа
Максимальна швидкість (МШ):2300 км/год
МШ біля землі:1400 км/год
Бойовий радіус:850 км
Дальність польоту:2000 км
Дальність польоту з ППБ:6500 (+дозаправка у польоті) км
Практична стеля:17500 м
Бойова стеля:13400 м
Швидкопідйомність:300 м/с
Довжина:17,37 м
Висота:5,175 м
Розмах крила:11,99 м
Площа крила:42 м²
Порожній:12700 кг
Споряджений:17770 кг
Максимальна злітна:22400 кг
Двигуни:2 ТРДДФ РД-33МК
Тяга (потужність):2 × 5500 кг\с
Тяга форсажна:2 × 8800 кг\с
Гарматне озброєння:30-мм гармата ГШ-30-1
Боєзапас:150
Внутрішнє бомбове навантаження:авіабомби КАБ-500Кр кг
Підвісне озброєння:ракети
  • керовані ракети РВВ-АЕ і Р-73Е для повітряного бою
  • протикорабельні ракети Х-31А і Х-35
  • протирадіолокаційні ракети Х-31П

МіГ-29К у Вікісховищі

МіГ-29К — радянський/російський палубний винищувач. Являє собою подальший розвиток винищувача МіГ-29. Перший політ МіГ-29К здійснив 1988 року.

Історія створення

[ред. | ред. код]

МіГ-29К був розроблений замість проєкту МіГ-23К, що розроблявся на початку 70-х років для комплектування змішаної групи корабельної авіації. У групу повинні були входити: Су-24К, МіГ-23К, Ан-71, а також перспективний літак-торпедоносець. Однак у зв'язку зі зміщенням часу побудови повноцінного авіаносного крейсера на пізніший термін, а також завдяки старанням конструкторів КБ, вдалося переконати Міністерство оборони у необхідності розробки проєктів на основі майбутніх перспективних літаків Су-27 і МіГ-29. У групі палубної авіації для 29-ки відводилася роль багатофункціональної машини (аналогічно американському F/A-18: як штурмовика, так і літака завоювання переваги в повітрі на невеликих дистанціях, також передбачалося використовувати винищувач в ролі розвідника.

Розробка концепції літака почалася з 1978 року, а безпосереднє проєктування машини почалося в 1984 році, проте до випробувань на комплексі НИТКА від ОКБ МіГ приступили спершу на звичайному МіГ-23, а потім на МіГ-29ЛЛ-летюча лабораторія (від звичайного МіГ-29 він відрізнявся відсутністю РЕО і посиленим шасі) і 21 серпня 1982 льотчик-випробувач А. Г. Фастовець вперше виконав зліт з трампліну. Посадку на палубу авіаносного крейсера і перший зліт з нього МіГ-29К здійснено 1 листопада 1989 під керуванням Токтара Аубакірова.

Однак проєкт МіГ-29К з початку 1990-х років не міг розраховувати на держзамовлення, просування Симоновим машини Су-25УТГ як навчально-тренувального літака і його зв'язки, як колишнього заступника міністра, не дозволили зробити авіагрупи змішаними. Цьому ж сприяла економічна криза, держава не могла фінансувати одночасно два проєкти, тому проєкт МіГ-29К був закритий, проте його в ініціативному порядку за свої гроші просувало КБ. Зараз ця машина обладнана аналогічно до МіГ-29М2 (МіГ-35).

Перший етап ДВП було розпочато в серпні 1991, на 2 Міг-29К в цілому провели 450 польотів, МО РФ дало дозвіл на серійне виробництво, але через кризу 90-х програма була заморожена. У 1999 РСК МіГ відновлює програму Міг-29К, корпорація значно удосконалила МіГ-29К.

Випробування МіГ-29К тривали з 2002 по 2006, за програмою виконано 700 польотів.

20 січня 2007 перший політ МіГ-29КУБ.

Порівняно з американськими аналогами МіГ-29К має досить вузький профіль застосування.

МіГи палубного базування є багатофункціональні всепогодні машини покоління «4++». В їх завдання входить протиповітряна і протикорабельна оборони з'єднання кораблів, нанесення ударів по наземних об'єктах противника.

Перелік змін внесених в палубну версію винищувача: покращена антикорозійний захист планера, посилені стійки шасі, а механізм передньої стійки повністю перебудований під умови роботи, посилено планер, частка композитних матеріалів доведена до 15 %, прибраний посадковий парашут, встановлений гак (посадковий гак), крила стали складатися, поліпшена механізація крила для поліпшення злітно-посадкових характеристик, збільшений запас палива, встановлена система дозаправки в повітрі, збільшена маса озброєння, знижена помітність літака в радіолокаційному діапазоні, на літаку встановлена багатофункціональна багаторежимна імпульсно-доплерівська бортова радіолокаційна станція «Жук-МЕ», двигуни РД-33МК, нова ЕДСУ з чотирикратним резервуванням, БРЕО стандарту MIL-STD-1553B з відкритою архітектурою.

МіГ-29К можуть базуватися на авіанесучих кораблях здатних приймати літаки масою понад 20 тонн, обладнаних злітним трампліном і посадковим аерофінішером, а також на наземних аеродромах. Літаки озброєні керованими ракетами РВВ-АЕ і Р-73Е для повітряного бою; протикорабельними ракетами Х-31А і Х-35; протирадіолокаційними ракетами Х-31П і коректованими авіабомбами КАБ-500Кр для ураження наземних і надводних цілей.

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • МіГ-29К «9-31»
  • МіГ-29К «9-41»
  • МіГ-29КУБ «9-47»

Контракти

[ред. | ред. код]

МіГ-29К переміг в конкурсі на комплектування авіакрила індійського авіаносця «Vikramaditya» і перспективного авіаносця ВМС Індії. Індія уклала контракт від 20 січня 2004 року, ціною в $ 730 млн на розробку і постачання 16 винищувачів (4 Міг-29КУБ, 12 Міг-29К), контракт передбачав опціон на 30 МіГ-29 з терміном поставок до 2015 року, який був реалізований в жовтні 2009.

Станом на серпень 2011, Індія отримала 11 МіГ-29К. Поставки були розпочаті з 2009[джерело?].

Станом на серпень 2023 Індія визнала бракованими всі 45 літаків МіГ-29К, раніше куплені для ВМФ у московитів на суму $ 2,2 млрд[джерело?].

У 2012 ВМС Росії уклало контракт на поставку 20 Міг-29К і 4 Міг-29КУБ. Термін виконання 2015 рік[джерело?].

Оператори

[ред. | ред. код]
  • Індія Індія — 33 МіГ-29К/КУБ станом на 2015 рік[2].
  • Росія Росія — 2 МіГ-29К; 2 МіГ-29КУБ станом на 2015 рік[3]. В 2016 році до Авіації Військово-морського флоту було поставлено 20 МіГ-29К та 4 МіГ-29КУБ[4][5][6].

Аварії та катастрофи

[ред. | ред. код]
дата місце належність літака подія Причини жертви
23 червня 2011 хутір Кабановський, Астраханська область Росія Росія впав на землю під час планового випробувального польоту 2/2
4 грудня 2014 Московська область корпорація МіГ Росія Росія впав на землю під час планового випробувального польоту 1/2
13 листопада 2016 Адмірал Кузнєцов в Середземному морі біля узбережжя Сирії ВМФ РФ упав в море невдовзі після зльоту з АКР Адмірал Кузнєцов під час виконання тренувальних польотів перед завданням ударів по об'єктах в Сирії. Пілот катапультувався, його здоров'ю нічого не загрожувало. Аварія сталася через технічну несправність[7]. На думку дослідників британського аналітичного центру RUSI офіційно названа причина аварії — безлад на палубі після обриву двох тросів авіафінішера, насправді покликана приховати справжню причину аварії — низьку надійність силової установки літака (спричиненої, в тому числі, проблемами з електронною системою управління)[8]. 0/1
23 лютого 2020 Поблизу узбережжя Гоа ВМС Індії Упав в Аравійське море під час виконання навчального польоту. Одному пілоту вдалось вчасно катапультуватись, іншого довелось шукати. Винищувач базувався на індійському авіаносці «Вікрамадітья»[9][10]. 0/1

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Корпорация МиГ. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 4 травня 2013.
  2. The Military Balance 2016. — P. 253.
  3. The Military Balance 2016. — P. 193.
  4. Russia Signs Contract for Navy MiG-29K Fighter. en.rian.ru. RIA Novosti. 29 лютого 2012. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 31 грудня 2012.
  5. РСК "МиГ" выполнила оборонзаказ-2014 по корабельным истребителям. РИА Новости. 2 грудня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2016. (рос.)
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 5 грудня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. Аварії авіаційного угруповання авіаносця «Адмірал Кузнєцов». Військова панорама. 16 листопада 2016. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
  8. Igor Sutyagin, Aaditya Dave (29 листопада 2016). Russian MiG-29 Crash: More than Meets the Eye. Commentary. RUSI. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 5 грудня 2016.
  9. Впав російський МіГ-29К ВМС Індії. Український мілітарний портал. 23 лютого 2020. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
  10. В Індії потонув палубний винищувач Міг-29К. Ukrainian Military Pages. 27 листопада 2020. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 4 грудня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

МиГ-29К [Архівовано 4 січня 2012 у Wayback Machine.]