Об'єкт 769

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Об'єкт 769

Об'єкт 769 в Бронетанковому музеї Кубинки.
ТипБойова машина піхоти
Об'єкт 769
Історія використання
На озброєнніНе експлатувався
ОператориСРСР СРСР
ВійниНе експлуатувався
Історія виробництва
РозробникЧелябінський тракторний завод
ВиробникСРСР СРСР, Челябінський тракторний завод
Виготовлення1972
Виготовлена
кількість
1
ВаріантиОб'єкт 769
Характеристики
Вага13,8
Довжина7295
Ширина3150
Висота2450
Обслуга3
Десант7

Калібр30-мм 2А42, нарізна малокаліберна автоматична гармата.
ПрицілОПУ-30, 1ПН38

Броняпротипульна
Головне
озброєння
боєкомплект: 500
Другорядне
озброєння
2 х 7,62-мм Автомат Калашнікова
додатково: 4 x ПТУР 9М113 «Конкурс»
Двигундизельний УТД-20
320
Питома потужність23,18
Підвіскаіндивідуальна торсіонна
тиск на ґрунт: 0,6
Дорожній просвіт420
Швидкістьшосе: 65
бездоріжжя: 7 на плаву
Прохідністьпідйом: 30
рів: 2,5
брід: плаває

Об'єкт 769 у Вікісховищі

Об'єкт 769 — радянська дослідна бойова машина піхоти. Розроблено в конструкторському бюро Челябінського тракторного заводу. Серійно не вироблялася.

Історія створення

[ред. | ред. код]

«Об'єкт 769» створювався у рамках ДКР «Бокс», метою якої було удосконалення конструкції БМП-1. Роботи велися на конкурсній основі в конструкторських бюро Челябінського тракторного заводу і Курганського машинобудівного заводу. Машина розроблялася в конструкторському бюро Челябінського тракторного заводу паралельно з дослідною БМП[1].

Причиною створення такого варіанта машини послужила розробка бойового відділення для нової бойової машини піхоти з установкою 30-мм малокаліберної автоматичної гармати. Однак, думки конструкторських бюро розділилися. Тому кожне бюро вело свою незалежну розробку нової бойової машини піхоти. Роботи з «Об'єкта 769» велися під керівництвом П. Ісакова. Був виготовлений один дослідний зразок, але військовими був прийнятий до військових випробувань варіант створений у СКБ Курганського машинобудівного заводу[1].

Опис конструкції

[ред. | ред. код]

Озброєння

[ред. | ред. код]

Як основне озброєння використовувалася Малокаліберна автоматична гармата 2А42 яка була розміщена в двомісній башті машини. Військовий боєкомплект становив 500 патронів[1][2].

Як додаткове озброєння використовувалися два 7,62-мм кулемета ПКТ. Перший був встановлений у башті та спарений зі зброєю 2А42. Другий був встановлений у спеціальній башти командира, що обертається. Загальний возимий боєкомплект становив 2000 патронів.[1][2].

Крім того, на даху башти була встановлена пускова установка з ПТУР протитанковими керованими ракетами 9М113 «Конкурс». У машині могло перевозитися до 4 ПТУР[1][2].

Ходова частина

[ред. | ред. код]

Ходова частина Об'єкта 769 була повністю запозичена з досвідченою БМП Об'єкт 768[1].

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Маса — 13,8 тонн
  • Чисельність екіпажу (десанта) — 3 (7) осіб
  • Габаритні розміри (довжина х ширина х висота) - 6735 x 3150 × 2450 мм.
  • Озброєння: гармата - 1 штука, калібр - 30 мм, боєкомплект - 500 пострілів
  • кулемет — 2 штуки, калібр — 7,62 мм, боєкомплект — 2000 патронів
  • протитанкова керована ракета - 2 штуки
  • Броньовий захист — протикульовий
  • Потужність двигуна — 320 кінських сил
  • Швидкість максимальна — 65 км/год.
  • Запас ходу по шосе - 550 км.
  • Швидкість подолання водних перешкод на плаву — 7 км/година[3].

Збережені екземпляри

[ред. | ред. код]

Єдиний екземпляр, що зберігся, знаходиться в Бронетанковому музеї в місті Кубінка.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е С. Суворов. Боевая машина пехоты БМП-2. Описание, создание, чертежи, характеристики (рос.). Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2012.
  2. а б в А. В. Карпенко, Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905—1995), стр. 137
  3. Боевая машина пехоты Объект 769 (СССР) | Kubinka tank museum Russia (рос.). www.tankmuseum.ru. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  4. Опытная боевая машина пехоты «Объект 769» в музее г. Кубинка. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 лютого 2011.

Література

[ред. | ред. код]
  • Карпенко А. В. Легкі танки // {{{Заголовок}}}. — Санкт-Петербург : Невський бастіон, 1996. — С. 137. — 10000 прим.

Посилання

[ред. | ред. код]