Одного разу збрехавши…
Одного разу збрехавши… | |
|---|---|
| рос. Единожды солгав… | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Володимир Бортко |
| Сценаристи | Володимир Бортко Аркадій Інін |
| У головних ролях | Юрій Бєляєв Олена Соловей |
| Оператор | Анатолій Лапшов |
| Композитор | Володимир Дашкевич |
| Кінокомпанія | «Ленфільм», Друге творче об'єднання |
| Тривалість | 96 хвилин |
| Мова | російська |
| Країна |  СРСР |
| Рік | 1987 |
| IMDb | ID 0094348 |
«Одного разу збрехавши…» (рос. «Единожды солгав…») — російський радянський художній фільм режисера Володимира Бортка часів Перебудови (1987).
Фільм розповідає про невеликий відрізок із життя сучасного художника. Він домігся успіху, грошей, створив гарну родину. Однак творчий пошук, протест проти системи і всі світлі пориви юності залишилися у минулому. Жадібність, самозакоханість, вседозволеність і зради з роками взяли верх.
- Юрій Бєляєв — Олександр Григорович Крюков
- Олена Соловей — Ірина, дружина Олександра
- Ірина Скобцева — Анна Іванівна, мати Олександра
- Сергій Яковлєв — Іван Семенович, функціонер Союзу художників
- Ірина Розанова — Таня, студентка, коханка Олександра
- Євген Весник — батько Олександра, театральний режисер
- Юрій Кузнецов — Стас (Станіслав Лапшин), художник-нонконформіст
- Наталія Сайко — емансипе (Емма Андріївна), науковий співробітник)
- Микола Гринько — академік Станіслав Сергійович Шешко, вчений в Центрі управління польотами
- Аркадій Шалолашвилі — Михайло Миколайович Городков, лікар-психіатр, однокласник і друг дитинства Олександра
- Андрій Толубєєв — Микола, математик
- Ілля Іванов — Семен Запольський, архітектор
- Олексій Булдаков — Сергій Павлович Пивоваров, бригадир
- Тетяна Журавльова — Надія Миколаївна Куделькина
В епізодах:
- Ніна Русланова — партійна робітниця
- Георгій Штиль
- Тетяна Гаккель
- Г. Одинцова
- Ю. Петроченков
- Микола Сажин — художник
- Олександр Сластін — полковник
- Юрій Сіров
- Н. Спиридонова
- Валерій Смоляков
- Аркадій Тагер — художник
- Юрій Еллер — старший референт правління ЛОСХ
- Юра Смирнов
- Альоша Синицький
- Аркадій Інін — відвідувач ресторану (в титрах не вказаний)
- Тетяна Ткач — Клавдія Петрівна, журналістка (в титрах не вказана)
- Павло Корнаков
- Автори сценарію — Аркадій Інін, Володимир Бортко
- Режисер-постановник — Володимир Бортко
- Оператор-постановник — Анатолій Лапшов
- Художник-постановник — Наталія Васильєва
- Композитор — Володимир Дашкевич
- Звук — Гаррі Білєнький
- Монтаж — Леди Семенової
- Редактор — М. Коновальчук
- Режисер — Н. Малькова
- Оператор — С. Некрасов
- Художник-гример — Жанна Родіонова
- Художник по костюмах — Лідія Крюкова
- Постановка трюків — Дмитро Шулькін
- Оркестр Ленінградської Державної філармонії ім. Д. Д. Шостаковича
Диригент — Емін Хачатурян - Режисерська група — Т. Лапігіна, Л. Наумов, С. Ільїна, Т. Фурсова
- Операторська група — В. Григор'єв, Лев Голубєв
- Художники-декоратори — С. Болматов, І. Мішина
- Художник-фотограф — М. Перельман
- Асистент-монтажера — Л. Волкова
- Майстер-костюмер — Р. Школьникова
- Майстер-реквізитор — Н. Михайлова
- Майстер світла — А. Калуга
- У фільмі використані картини художників Миколи Сажина, Олени Скуїнь, Аркадія Тагера
- Директор картини — Олександр Капіца
Головний приз «Європа» на МКФ в Барселоні (Іспанія), 1988 рік.
- У картину включені матеріали хроніки та ігрової кіно-реконструкції знаменитих подій з історії радянського неофіційного мистецтва: так званої «Бульдозерної виставки» (15 вересень, 1974 р., Біляєво) та виставки в ДК Невський, (1975 р., Ленінград).
- У фільмі з'являються багато відомих роботи художників нон-конформістів. Наприклад, твори А. О. Рабіна, Н. А. Сажина, Є. Л. Рухина та багатьох інших.
- Як місце проживання головного героя (художника Олександра Григоровича) авторами кінострічки обраний відомий Перший житловий будинок Ленсовета на Карпівці — житло представників вищої радянської еліти.
- Євген Весник у своїй ролі кульгає на одну ногу (ніби у нього протез замість ноги). Цю «родзинку» придумав сам Весник — граючи батька головного героя, актор повністю копіює ходу і темперамент відомого театрального режисера (а саме рідного батька Володимира Бортка).
- «Одного разу збрехавши…» на сайті IMDb (англ.)
|
