Офіклеїд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Офіклеїд
Класифікаціямідні духові музичні інструменти
Класифікація Горнбостеля-Закса423.21[1]
Винахідник(и)Jean Hilaire Astéd
ДіапазонДіапазон як у тромбона[2]
CMNS: Офіклеїд у Вікісховищі

Офіклеїд (фр. ophicléide, від грец. ὄφις «змія» і грец. κλείς «засув, ключ») — мідний духовий музичний інструмент з сімейства клаппенгорнів (бюгельгорнів з клапанами[3]), що зовні нагадує фагот[4]. Нині вийшов з ужитку.

Запатентований 1814 року парижанином Ж. В. Асті (Jean Hilaire Asté). Являє собою підковоподібну конічну трубку з вузьким спірально відігнутим кінцем, у який вставлено чашоподібний мундштук.

Виготовлявся трьох строїв: басовий, альтовий (діапазон по 3 октави) і контрабасовий (діапазон 2,5 октави)[4]. Найпопулярнішим був басовий офіклеїд, однак до середини XIX століття його витіснила туба; нині зрідка використовується в духових, переважно військових оркестрах деяких європейських країн (Франції, Італії) та країн Південної Америки.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://www.meloteca.com/oficleide/
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 31 березня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Краткий музыкальный словарь[недоступне посилання з Май 2019][недоступне посилання]
  4. а б Музыкальный словарь[недоступне посилання з Май 2019][недоступне посилання]

Література

[ред. | ред. код]
  • Офиклеид // Музыкальная энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия, 1978. — Т. 4. — С. 136.