Педро де Сан Хосе Бетанкур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Педро де Сан Хосе Бетанкур
Народився21 березня 1626(1626-03-21)[2][3]
Вілафлор, Kingdom of the Canary Islandsd, Кастильська Корона
Помер25 квітня 1667(1667-04-25)[1][2][…] (41 рік)
Антиґуа-Ґватемала, Гватемала
КраїнаІспанія
Діяльністьмісіонер, клерик
Знання мовіспанська
Конфесіякатолицька церква

Педро де Сан Хосе Бетанкур або Педро святого Йосифа (ісп. Pedro de San José Betancur, 21 березня 1626, Вілафлор, Канарські острови — 25 квітня 1667, Антигуа-Гватемала, Гватемала) — святий римо-католицької церкви, терціарій чернечого ордену францисканців, місіонер, перший святий Канарських островів і Гватемали.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Педро де Сан Хосе Батанкур народився 21 березня 1626 року в місті Вілафлор (Тенерифе) на Канарських островах в старовинній шляхетській родині, нащадках Жана де Бетанкура. Син Амадора де Бетанкура. В юності під впливом розповідей про конкістадорів, які освоюють Новий Світ, вирішив стати місіонером. Переселившись в Гватемалу, в 1655 році Педро де Сан Хосе Бетанкур вступив там в третій орден францисканців. У Гватемалі він займався місіонерською діяльністю серед ув'язнених, жебраків, хворих і мандрівників. Побудував лікарню. Він є автором статуту для заснованої ним чернечої конгрегації віфлеемітів. У Гватемалі за його благодійну діяльність Педро де Сан Хосе називали «людиною, який був любов'ю».

Прославлення

[ред. | ред. код]

Педро де Сан Хосе Бетанкур був беатифікований 22 червня 1980 року Римським Папою Іваном Павлом II і канонізований цим же Римським Папою 30 липня 2002 року.

День пам'яті в католицькій церкві — 24 квітня (так як 25 квітня — день пам'яті апостола Марка).

Його шанують в церкві Сан-Франциско Ель-Гранде, в Антигуа-Гватемалі, де знаходиться його могила. У Тенерифе йому поклоняються в печері Санто-Херман-Педро на півдні острова (ця печера використовувалася святим для молитви і укриття зі своєю паствою), а в Вільяфлорі є святилище, побудоване на місці його народження.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #121067300 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б в GCatholic.org — 1997.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • «L'Osservatore Romano», № 10-11 (247) 2002, ISSN 1122-7249