скасувати московські гарнізони в українських містах, окрім Києва, як при Богдані Хмельницькому.
підпорядкувати гетьманові усі московські війська, що надсилалися в Україну.
заборонити контакти московського уряду зі старшиною, оминаючи гетьмана.
допустити, щоб у всіх зовнішніх переговорах, дотичних інтересів Війська Запорозького, були присутні козацькі посли з правом голосу.
Трубецькой прийняв посольство, але запросив Хмельницького на особисті переговори. Гетьман побоювався пастки, однак, урешті-решт, поїхав до Переяслава із малим супроводом. 27 жовтня1659 року, в Переяславі, Трубецькой організував Генеральну військову раду. На ній були відсутні правобережні полковники, а основну масу становила старшина промосковської орієнтації з Лівобережжя. Сама рада проходила в оточенні 40-тисячного московського війська. На раді Хмельницького знову обрали гетьманом, після чого Трубецькой змусив підписати його сфальсифікований московською стороною текст Березневих статей 1654 року. Пізніше цей довільно редагований текст увійде до Зводу законів Російської імперії під назвою «Статей Богдана Хмельницького».
Скасовувалися компанійські полки гетьман позбавлявся права знімати старшину з посади без вироку військового суду або згоди старшини
Переяславські статті складалися з 19 пунктів. Всупереч сподіванням козацької сторони, вони містили ряд суворих обмежень самоврядування. Документ мав на меті зміцнити позиції Московії в Україні. Статті передбачали:
Заборону козакам самостійно переобирати гетьмана без дозволу царя.
Обов'язкове затвердження кандидатури гетьмана московським урядом.
Заборону гетьману здійснювати дипломатичні відносини з іноземними державами.
Заборону козакам самостійно вступати у війну або надавати третій стороні військову допомогу.
Обов'язок гетьмана посилати військо на перший виклик царя.
Заборону гетьману призначати й усувати полковників без згоди царя. Правове врегулювання категорій осіб, котрі могли займати полковницький уряд.
Розквартирування московських гарнізонів і воєвод в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані за кошти українського населення.