Піжоніт
| Піжоніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1988 s.p. |
| Абревіатура | Pgt[3] |
| Хімічна формула | (Mg,Fe,Ca)SiO₃ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DA.10 |
| Ідентифікація | |
| Колір | зеленувато-коричневий, коричневий, чорний або безбарвний |
| Сингонія | моноклінна |
| Твердість | 6,0—6,5 |
| Густина | 3,3—3,4 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Піжон-Пойнтd[4] |
 Піжоніт у Вікісховищі | |
Піжоні́т — мінерал, складний силікат кальцію, магнію та двовалентного заліза, групи піроксенів.
Бідний на кальцій моноклінний піроксен ряду діопсид — геденберґіт.
- 1. За Є. Лазаренком: (Mg, Fe2+,Ca)2Si2O6.
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): (Mg, Fe, Ca)(Mg, Fe)[Si2O6].
Домішки: TiO2, MnO, Na2O, K2O, Al2O3, H2O. Склад у % (з родов. Піжон-Пойнт, США): MgO — 15,15; FeO — 14,9; Fe2O3 — 5,5; CaO — 10,72; SiO2 — 45,05.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює короткопризматичні кристали, мікрофенокристали.
Густина 3,3—3,4.
Твердість 6,0—6,5.
Колір зеленувато-коричневий, коричневий, чорний або безбарвний. Рідкісний мінерал вивержених гірських порід. Трапляється в долеритах, базальтах і габро. Утворюється при швидкому охолодженні андезитових та дацитових лав і дрібних габроїдних інтрузій.
Вперше знайдений в Піжон-Пойнті (штат Міннесота, США). Крім того, виявлений у метеориті Мур-Ко (штат Північна Кароліна, США), норитах ПАР.
За назвою першознахідки (A.N.Winchell, 1900).
Розрізняють:
- піжоніт-авгіт (піроксен, за складом проміжний між авгітом і піжонітом),
- піжоніт залізистий (різновид піжоніту, який містить до 30 % FeO),
- піжоніт магнієвий (різновид піжоніту, який містить 60-80 % кліноенстатитового компонента Mg[SiO3]),
- піжоніт проміжний (проміжного складу між магнієвим і залізистим різновидами П.),
- піжоніт титановий (різновид піжоніту, який містить до 4,5 % TiO2).
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Gottardi G., Zussman J., Seifert F. et al. Nomenclature of Pyroxenes // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1988. — Vol. 73. — P. 1123–1133. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Pigeonite — Mineralogical Society of America.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Піжоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Піжоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Pigeonite mineral mindat.org [Архівовано 6 липня 2008 у Wayback Machine.]
| ||||||||
