Смеречка
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (травень 2015) |
| село Смеречка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Самбірський район |
| Громада | Стрілківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46080170170027054 |
| Основні дані | |
| Населення | 328 |
| Площа | 0,871 км² |
| Густота населення | 376,58 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82096 |
| Телефонний код | +380 3238 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°15′25″ пн. ш. 22°54′04″ сх. д. / 49.25694° пн. ш. 22.90111° сх. д.Координати: 49°15′25″ пн. ш. 22°54′04″ сх. д. / 49.25694° пн. ш. 22.90111° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
567 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82092, Львівська обл., Самбірський р-н, с.Стрілки |
| Карта | |
  Смеречка | |
 Смеречка | |
| Мапа | |
| |
Смере́чка — село в Україні, у Самбірському районі (до 2020 — Старосамбірському) Львівської області. Населення становить 267 осіб. Орган місцевого самоврядування — Стрілківська сільська рада.
Розташоване на території західної частини Львівської області у південно-західному напрямі від колишнього районного центру Старий Самбір, за 20 кілометрів від залізничної станції в с. Стрілки. Відстань до кордону з Польщею 14 км. Славиться лікувальними джерелами.
Староста Самбірський, розміщує в 1567 р. с. Смеречку над потоком. Впровадження осадників і поселення їх у селі, яке мало виникнути, доручив Андрію і Павлові Косовищам, Андрієві Таламусові та Івану Сенчовичу. Місця ці стали затверджені королем Зіґмундом Августом 15.11.1567 р. Село Смеречка поселено на 95 ланах.
У 1938 році в селі проживало 630 греко-католиків, 8 римо-католиків та 42 жиди.[1]
Село виселяли тричі. Восени 1946(47) р. виселено 4 сім'ї.
Літо 1949 р. — вбито Тітова, 2-го секретаря Райкому партії, закріплений за Смеречкою. Вбивця з с. Жукотина, якого знайшли через пів року (восени його вбили прикордонники, знайшли автомат Тітова), вивезли 33 сім'ї в Хабаровський край.
Весною 1953 р. все село вивезли на Херсонщину, залишилися тільки руїни. Після смерті Сталіна люди поверталися в рідні місця.
У 1957 р. було дано дозвіл на поселення в с. Смеречка. При поверненні в село люди почали будувати нові хати, зробивши дорогу.
В 1980 році почав ходити рейсовий автобус. В селі є церква і 2 каплички. Церкву збудовано в 1887 р.[2], а в 1947 було побудовано каплицю чоловіками, що повернулися з війни.
У верхній частині села в 2003 р. побудовано ще одну капличку. В селі є початкова школа, будинок культури, ФАП, працює 2 магазини. У 2021 році ФАП та початкову школу закрили.
Ця церква є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 2403-м).
6 квітня 1567 року самбірський староста Ян Стажеховський видав привілей на осадження нового села на сирому корені та дозволив збудувати церкву й надав парохію Симку Мишковичу. У податковому реєстрі 1577 року є перша згадка про церкву.
Не збереглося жодних даних про церкву у XVII - першій половині XVIII ст. Візитатор 1743 року залишив її коротенький опис: "Церква Св. арх. Михайла стародавня, з дерева збудована з трьома верхами, гонтами вкрита...Підлоги всередині немає..."
На початку 1750-х років в селі виставили нову дерев'яну церкву на громадському грунті, привілей якій надав 1763 року тодішній перемиський єпископ УГКЦ Атаназій Шептицький. Проте ця церква згоріла на початку 1780-х років.
Нову дерев'яну церкву громада звела коло 1784 року. У "Специфікації", укладеній 1803 року, вона так описана: "Церква Св. арх. Михайла з дерева вибудувана, за фундаменти має камені по кутах підкладені, під дахом гонтовим".
Будівля храму загрожувала заваленням, тому її розібрали і на її місці звели нову церкву у 1887 році. На будову церкви цісар Франц Йосиф ІІ виділив 100 золотих ринських. [2]
Це дерев'яна тризрубна триверха будівля бойківського типу. Наметові чотирибічні верхи мають два заломи над бабинцем і вівтарем та три над навою.[3]
Про її автора, Гаврила Романа, повідомляє різьблений напис на поперечній балці хрестової стяжки бабинця. Будівничий Гаврило Роман відомий своїми досконалими дерев'яними церквами бойківського типу в Розлучі та Зубриці на Турківщині. Іконостас для церкви намалював маляр Адольф Нікльош... 1890 року звели нову дерев'яну дзвіницю.[2]
У 1918 році, після ремонту, церкву переосвятили на Св. апп. Петра і Павла. [2]
До 1946 року це була матірна церква парафії Св. апп. Петра і Павла (до складу парафії входила дочірня церква с. Ріп'яна) Жукотинського деканату Перемишльсько-Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.[1]
Після Другої світової війни та окупації цих земель комуністичною владою срср у 1946 році греко-католицька парафія села Смеречка перейшла до Російської Православної Церкви.[1]
Церква стояла зачиненою від 1957[2] (за іншими даними - 1960[1]) до 1989 року, коли була відкрита як парафія РПЦ. У 1991 році було прийняте рішення про почергове служіння у храмі греко-католицької та православної (за одними даними - УАПЦ[3], за іншими - УПЦ КП[1]) громад, однак воно не було виконане.[1]
При вівтарі від півдня у 1992 році добудована прямокутна ризниця.
Стіни в інтер'єрі церкви вкриті розписами орнаментального характеру у 1994 році.
Іконостас класицистичний чотириярусний, різьблений і золочений, ХІХ ст., з іконами академічного письма пензля Адольфа Нікльоша.[2]
У 2002 році греко-католицька громада збудувала в селі муровану каплицю Пресвятої Євхаристії.[1]
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2015) |
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
