Яннік Шуманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яннік Шуманн
нім. Jannik Schümann
Народився23 липня 1992(1992-07-23) (31 рік)
Гамбург, Німеччина[1][2]
Громадянство Німеччина
Діяльністьактор, актор озвучування, телеактор, дитина-актор, кіноактор, актор театру
Alma materHU Berlin
Роки діяльності2003 — тепер. час
IMDbnm2583479
Нагороди та премії
CMNS: Яннік Шуманн у Вікісховищі

Яннік Шуманн (нім. Jannik Schümann; 23 липня 1992, Гамбург, Німеччина) — німецький актор. Він отримав три премії «Юпітер»[de] за найкращу чоловічу роль: за роль Денні у фільмі «Близько до горизонту[de]» (2020), за роль Еріка Штефеста[de] у фільмі «9 днів неспання[de]» (2021) і роль Франца Йосифа I у серіалі «Сісі[de]» (2022)[3][4][5]. Він також відомий своїми ролями у фільмах «Наслідки» (2019), «Середина світу»[de] (2016), «Мисливець на монстрів» (2020), серіалах «Дипломат»[de] (2016—2023), «Племена Європи» (2021) та «Шаріте»[de] (2019).

Біографія

[ред. | ред. код]

Шуманн народився в Гамбурзі, де він виріс із двома старшими братами в сільській місцевості Кірхвердер у районі Бергедорф[6][7]. У дитинстві Шуманн захоплювався танцями та грою на фортепіано, що принесло йому роль юного Моцарта в німецькій прем'єрі мюзиклу «Маленький Моцарт» у театрі «Ноєр Флора[de]» в Гамбурзі, коли йому було 9 років[6]. Після виступу, коли він купував шоколадку на заправці, до нього підійшла агентка талантів і простягнула свою візитку. Шуманн підписав з нею контракт і записався на курси акторської майстерності в театральну школу[de] «New Talent»[7].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Дебют Шуманна на екрані відбувся в 11 років, коли він з'явився в епізоді медичного телесеріалу[en] «Рятувальний вертоліт». У віці 12 років він подарував свій голос головному герою німецької радіопостановки «Оскар і рожева пані» за романом Еріка-Емманюеля Шмітта[8]. Коли йому було 15 років, його взяли на роль у двосерійному фільмі «Щастя на іншому кінці світу[de]». У підлітковому віці він знімався в серіалах, фільмах, театрі, радіодрамах, а також дублював персонажів мультфільмів[9].

Шуманн став відомим у 2011 році, у віці 17 років, завдяки ролі другого плану в фільмі «Домашнє відео»[de], драмі про кібербулінг, де він зобразив Генрі, школяра, який залякує однокласника, головного героя, котрого зіграв Йонас Най[de], доводячи до самогубства[10]. Фільм отримав визнання критиків, вигравши численні нагороди, включно з Deutscher Fernsehpreis[de] за найкращий телефільм. Гра Шуманна принесла йому номінацію на премію «Нові обличчя»[de] як найкращий молодий актор. У наступному році він отримав роль другого плану у фільмі «Барбара», а також у фільмі «Закінчення середньої школи[de]», де він зіграв молодого торговця наркотиками, за що, разом із акторським ансамблем[en], був нагороджений спеціальним призом журі на Гессенській телевізійній премії[de] (2012)[6].

У 2013 році Шуманн знявся в ролі маніпулятивного підлітка Алева Ель-Кумара у фільмі «Ігровий інстинкт»[de], драматичній екранізації однойменного роману[de] Юлі Це[de]. У 2015 році він отримав головну роль трансгендерного підлітка у фільмі «Мій син Хелен[de]»[11]. У 2016 році він зіграв Ніколаса, об'єкт кохання Філа (Луї Гофман) у фільмі «Центр мого світу»[de], драмі про дорослішання геїв, яку The Hollywood Reporter назвав «зворушливим підлітковим романом»[12], а The Guardian описала як «по-справжньому милий». Фільм отримав 100 % рейтинг кінокритиків на Rotten Tomatoes, а також численні міжнародні нагороди та номінації[13]. Це адаптація відзначеного нагородами однойменного молодіжного роману Андреаса Штайнгефеля[14].

У 2017 році Шуманна взяли на головну роль у схваленій критиками антиутопічній драмі «Молодь без Бога[de]», де був антагоністом Яніса Нівенера[15]. У тому ж році він отримав роль Альбрехта фон Шлахта в комедії «Вище суспільство»[de][16]. У 2019 році він з'явився разом з Кірою Найтлі в британській історичній драмі «Наслідки», а також у другому сезоні драматичного серіалу «Шаріте»[de], який поширює Netflix. Події розгортаються в лікарні Шаріте в Берліні під час Другої світової війни. Шуманн зображує Отто, брата головного героя, гомосексуального студента медицини, який виступає проти нацистського режиму. Відслуживши військовий обов'язок, він повертається з війни працювати в госпіталі, де закохується в Мартіна. Вони тримають свій роман у таємниці, побоюючись, що Мартіна відправлять до концентраційного табору через параграф 175[de], німецький закон, згідно з яким гомосексуальні акти є злочином[de][17].

Шуманн під час зйомок «Шаріте»[de] у 2018 році

У 2019 році на екрани вийшла романтична драма «Так близько до горизонту[de]» з Шуманном у головній ролі. Він зіграв модель і кікбоксера Денні Тейлора, постраждалого від сексуального насильства в дитинстві, якого батько заразив ВІЛ. Фільм є екранізацією однойменного бестселера Джесіки Кох[bg] про її реальні стосунки з Денні Тейлором. У фільмі розповідається про те, як Джессіка, яку грає Луна Ведлер, намагається налагодити стосунки з ВІЛ-позитивною людиною, яка пережила важку травму в дитинстві, у той час, коли не було ефективних антиретровірусних ліків, які б запобігли розвитку ВІЛ-інфекції в діагноз СНІД[18]. Гра Шуманна принесла йому першу премію «Юпітер»[de] за найкращу чоловічу роль[5].

У наступному році Шуманн з'явився у фільмі «Мисливець на монстрів» з Мілою Йовович у головній ролі та отримав головну роль у драматичному фільмі «9 днів неспання[de]» про Еріка, залежного від метамфетаміну, який бореться з наркоманією з 14 років. Роль наркомана принесла Шуманну йому другу премію «Юпітер»[de] за найкращу чоловічу роль[4].

Станом на 2021 рік він зображує Франца Йосипа I у відзначеному нагородами історичному драматичному серіалі «Сісі» з Домінік Девенпорт[de] у ролі Сісі. Ця роль принесла Шуманну третю премію «Юпітер» за найкращу чоловічу роль. У лютому 2023 року серіал було продовжено на третій сезон[19].

Активізм та інші починання

[ред. | ред. код]

26 грудня 2020 року Шуманн опублікував в Instagram фотографію зі своїм партнером Феліксом Круком, що міжнародні ЗМІ розцінили це як публічний камінг-аут як гея[20]. У 2021 році Шуманн розкритикував наратив камінг-ауту та пояснив, що ніколи не приховував своєї гомосексуальності, заявивши, що опублікував фотографію свого партнера лише «на знак підтримки ЛГБТК-спільноти»[21]. У лютому 2021 року він був одним із 185 акторів, які підписали маніфест #ActOut, ініціативу німецьких квір-акторів, спрямовану на досягнення видимості та різноманітності в кіно та театрі[22].

У Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту 27 січня 2023 року він виступив із промовою в парламенті Німеччини, вперше в історії країни офіційно вшанувавши пам'ять ЛГБТ-жертв нацистського режиму[23][24].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Шуман вивчав англійську мову та медіазнавство в Берлінському університет імені Гумбольдтів[25]. Він написав свою бакалаврську роботу про квір-кодування[en] у фільмах «Disney»[26]. Його батько і двоє братів — муляри. Він живе зі своїм нареченим Феліксом Круком у Берліні[27]. Вони оголосили про заручини 3 березня 2024 року[28].

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]

Кіно

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2012 ф Барбара нім. Barbara
2017 ф Занурення англ. Submergence Пол
2019 ф Наслідки англ. The Aftermath Альберт
2020 ф Мисливець на монстрів англ. Monster Hunter Ейден

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2003 с Рятувальний вертоліт нім. Die Rettungsflieger
2016 с Кобра 11 нім. Alarm für Cobra 11 – Die Autobahnpolizei
2021 с Племена Європи англ. Tribes of Europa

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1050798864 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Pro7 Star Datenbank
  3. ↑ Jupiter Verleihung 2022 - Das sind die Gewinner. Jupiter Award (de-DE) . Процитовано 12 січня 2023.
  4. ↑ а б Jupiter Verleihung 2021 - Das sind die Gewinner. Jupiter Award (de-DE) . Процитовано 12 січня 2023.
  5. ↑ а б Jupiter Verleihung 2020 - Das sind die Gewinner. Jupiter Award (de-DE) . Процитовано 12 січня 2023.
  6. ↑ а б в Romantisches Pärchenbild: Coming Out von Schauspieler Jannik Schümann. Der Tagesspiegel Online (de-DE) . ISSN 1865-2263. Процитовано 29 січня 2023.
  7. ↑ а б Jannik Schümann interview – Prémiumlap (угор.). Процитовано 29 січня 2023.
  8. ↑ Wer nicht unbedingt lesen will…. Südkurier. Wiso Presse. 25 березня 2004.
  9. ↑ MusikWoche, Dietmar Schwenger. "Die drei ??? Kids" und Sony Music im Gold-Rausch. www.musikwoche.de (нім.). Процитовано 29 січня 2023.
  10. ↑ Meyer, Jonas (17 березня 2018). "Jede Form von Kunst kann eine Art von Widerstand sein." MYP Magazine (de-DE) . Процитовано 29 січня 2023.
  11. ↑ Sarkar, David (24 April 2015). Jannik Schümann im Interview: "Ich wollte keinen verkleideten Jungen spielen." Planet Interview (de-DE) . Процитовано 29 січня 2023.
  12. ↑ Hoeij, Boyd van (7 липня 2016). 'Center of My World' ('Die Mitte der Welt'): Munich Review. The Hollywood Reporter. Процитовано 29 січня 2023.
  13. ↑ Center of My World (англ.), процитовано 29 січня 2023
  14. ↑ McCahill, Mike (15 вересня 2017). Center of My World review – sensitive gay coming-of-age story strikes a chord. The Guardian (англ.). Процитовано 29 січня 2023.
  15. ↑ Neu verfilmt: "Jugend ohne Gott" – ein aktueller Klassiker. Deutsche Welle (de-DE) . 31 серпня 2017. Процитовано 29 січня 2023.
  16. ↑ High Society | filmportal.de. www.filmportal.de. Процитовано 29 січня 2023.
  17. ↑ Weiß, Katharina (25 лютого 2019). "Charité"-Darsteller Schümann will soziale Medien sinnvoll nutzen. Hamburger Abendblatt. Процитовано 29 січня 2023.
  18. ↑ Filmstarts (12 October 2019). "Dem Horizont so nah 2": So könnte es weitergehen. FILMSTARTS.de (нім.). Процитовано 29 січня 2023.
  19. ↑ RTL Renews Royal Period Drama 'Sisi' for Third Season. The Hollywood Reporter. 15 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
  20. ↑ Wakefield, Lily (28 грудня 2020). Actor Jannik Schümann 'overwhelmed with love' after coming out and introducing his boyfriend to the world. PinkNews. Процитовано 12 січня 2023.
  21. ↑ Kelleher, Patrick (18 липня 2021). Actor Jannik Schümann is tired of the 'coming out' narrative: 'I was never in the closet'. PinkNews. Процитовано 12 січня 2023.
  22. ↑ #ActOut. act-out.org. Процитовано 28 жовтня 2021.
  23. ↑ Bundestag erinnert an homosexuelle NS-Opfer - ZDFheute. amp.zdf.de. Процитовано 29 січня 2023.
  24. ↑ Schmidt, Nadine (27 січня 2023). German parliament officially commemorates LGBTQ victims of Nazi regime for first time. CNN (англ.). Процитовано 29 січня 2023.
  25. ↑ Zeitung, Süddeutsche (26 September 2018). Jannik Schümann freut sich über Studentenrabatte. Süddeutsche.de (нім.). Процитовано 29 січня 2023.
  26. ↑ Zander, Peter (27 березня 2024). Jannik Schümann über Serien-Rolle: „Das war gewöhnungsbedürftig“. www.morgenpost.de (нім.). Процитовано 4 липня 2024.
  27. ↑ а б Funke, Cordula (6 November 2020). Jannik Schümann ist "GQ Care Award"-Gewinner in der Kategorie "Best Look". GQ Germany (de-DE) . Процитовано 19 січня 2023.
  28. ↑ RTL.de (3 березня 2024). Jannik Schümann heiratet Freund Felix Kruck: Beim Antrag sticht er zu. RTL Online (нім.). Процитовано 3 березня 2024.
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яннік_Шуманн&oldid=42994225