Українська

бри́кнути

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бри́ку	бри́кн, бри́кув бри́кнла, бри́кула	бри́катиму	—
Ти	бри́кеш	бри́кн, бри́кув бри́кнла, бри́кула	бри́катимеш	бри́ки
Він Вона Воно	бри́ке	бри́кн, бри́кув бри́кнла, бри́кула бри́кнло, бри́куло	бри́катиме	—
Ми	бри́кем(о)	бри́кнли, бри́кули	бри́катим(о)	бри́кім(о)
Ви	бри́кете	бри́кнли, бри́кули		бри́кіть
Вони	бри́куть	бри́кнли, бри́кули	бри́катимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.
Дієприсл. мин. ч.	бри́кнши, бри́кувши
Безособова форма	—

Корінь: -брик-; суфікси: -н -у; дієслівне закінчення: -ти.

діал. упасти, перекинутися ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Іде, іде вівця і раптом захиталася, брикнула і край В. С. Кучер

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		брикну́в	брикну́	—
Ти		брикну́в брикну́ла	брикне́ш	брикни́
Він Вона Воно		брикну́в брикну́ла брикну́ло	брикне́	—
Ми		брикну́ли	брикне́м (, -емо́)	брикнім(о)
Ви		брикну́ли		брикні́ть
Вони		брикну́ли	брикну́ть	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Дієприкм. пас. мин. ч.	—
Безособова форма	—

брикнути (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -брик-; суфікси: -н -у; дієслівне закінчення: -ти.

док. однокр. брикати 1 ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Кобила брикнула ногою

Найтісніша спорідненість
іменники: брикливість прикметники: брикливий дієслова: брикати, вибрикнути, вибрикувати

Список перекладів