володілець

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	володі́лець	володі́льці
Р.	володі́льця	володі́льців
Д.	володі́льцю володі́льцеві	володі́льцям
З.	володі́льця	володі́льців
Ор.	володі́льцем	володі́льцями
М.	володі́льці володі́льцеві володі́льцю	володі́льцях
Кл.	володі́льцю	володі́льці

во-ло-ді́-лець

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 5*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -волод-; суфікси: -і-л-ець.

Вимова

• МФА: [wɔloˈdʲilet͡sʲ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [воло^уді́ле^иц']

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. власник, господар, володар ◆ І мала [скрипка] собі володільців багато, Аж поки той час не настав, Що взяв її юнак у руки Я. І. Щоголів

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: володіння, володільник, володільниця дієслова: володіти

Етимологія

Від psl. *voldḗtī д.-рус. володѣти, дієприкм. володы із *володѫ, ст.-слов. владѣти, власти, владѫ, укр. володiти, болг. вла́дам, владе́я, сербохорв. вла́дати, вла̑да̑м, словен. ládati, vládati, чеськ. vlásti, vladu, пол. włodać, władać; праіндоєвр. *walǝ- «бути сильним, могутнім, володіти».

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: owner Російськаru: владелец

Джерела

• Словник УЛІФ: володілець