Джерело
Джерело́ — природний, самочинний сконцентрований вихід на земну поверхню підземних вод. Виникає під впливом земного тяжіння або гідростатичного тиску. Джерела утворюються на дні ярів, балок, на схилах горбів, крутих берегів річок.
Типи
Розрізняють джерела постійні, сезонні, тимчасові, періодичні (наприклад гейзери), прісні, мінералізовані, солоні, гарячі (термальні води) і холодні. Часто джерело — центр, з якого рідина витікає по радіусах безперервно й однаково у всіх напрямах (наприклад Оконські джерела).
Сифонні джерела — джерела підземних вод, які діють періодично після наповнення карстової порожнини і сифонного каналу, що з'єднує порожнину з поверхнею Землі.
Деякі джерела є водночас витоками річок. В Україні з джерел починаються такі річки: Дністер, Бистриця Солотвинська, Збруч та інші.
Назва
- Етимологія
Слово «джерело» того ж походження, що й «жерло» — від прасл. *žerdlo (утвореного з ранішої форми *gerdlo внаслідок першої палаталізації). Ці слова етимологічно споріднені також з «горло» (похідного від варіанта з іншим ступенем вокалізму *gъr̥dlo), і сходять до пра-і.є. *gʷerh₃-tlóm. Первісне значення — «горло»; потім — «отвір»; а пізніше в східно- і західнослов'янських мовах — «отвір, з якого б'є вода»[1].
- Інші назви
Джерело також іноді називають ключем[2], криницею[3], у діалектах — кирницею, керницею, чуром[4], чуркалом[5], норою[6], живцем[7].
Значення
Використовувані людьми джерела для зручності набирання води часто обладнують дерев'яними, кам'яними, металевими зливами, вкопують ємності (вживані для цього порожнисті стовбури відомі як «кадоби»)[8]. Над деякими джерелами зводять каплиці, а деякі оточені особливою шанобою — їх називають святими джерелами.
Фольклор
- Бити джерелом — активно, бурхливо виявлятися.
- Річок багато, джерело одне. Товаришів багато, а щирий — один
Інше
Латинська назва тім'ячка немовляти fonticulus буквально означає «джерельце»: це пов'язане з його пульсацією, яка нагадує биття струменя води.
Див. також
Примітки
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Ключ // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Криниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Чур // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Чуркало // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Нора // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Живець // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Кадіб // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джерело |
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- УСЕ
| Це незавершена стаття з гідрології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |