Карабаський конфлікт: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[неперевірена версія]

[очікує на перевірку]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 11:10, 28 вересня 2023 ред. Vetrov69 (обговорення \| внесок) Патрульні 335 редагувань доповнення ← Попереднє редагування		Поточна версія на 10:43, 29 квітня 2024 ред. скасувати Goo3 (обговорення \| внесок) Чек'юзери, Патрульні, Приховувачі, Адміністратори 66 357 редагувань Скасування редагування № 40720649 користувача 62.176.30.152 (обговорення) Мітка: Скасування
(Не показані 8 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 26: * {{PAK}}<ref>{{cite news\|title=‘Pakistan will continue supporting Azerbaijan on Nagorno-Karabakh’\|url=http://www.dailytimes.com.pk/national/14-Mar-2015/pakistan-will-continue-supporting-azerbaijan-on-nagorno-karabakh\|work=[[Daily Times (Pakistan)\|Daily Times]]\|date=14 березня 2015\|accessdate=19 квітня 2016\|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160123185504/http://www.dailytimes.com.pk/national/14-Mar-2015/pakistan-will-continue-supporting-azerbaijan-on-nagorno-karabakh\|archivedate=23 січня 2016\|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite book\|last1=Hunter\|first1=Shireen\|authorlink1=Shireen Hunter\|title=Islam in Russia: The Politics of Identity and Security\|contribution=Russia and the Transcaucasus: The Impact of the Islamic Factor\|date=2004\|publisher=M.E. Sharpe\|page=349\|quote=Aliev thanked Pakistan for its support in the Karabakh conflict.}}</ref> * {{ISR}}<ref>{{cite web\|last1=Murinson \|first1=Alexander \|title=The Ties Between Israel and Azerbaijan \|url=http://besacenter.org/wp-content/uploads/2014/10/MSPS110-web.pdf \|website=Mideast Security and Policy Studies No. 110 \|publisher=[[Begin–Sadat Center for Strategic Studies]] \|date=October 2014 \|quote=Israel supported the Azeri side in this conflict by supplying Stinger missiles to Azerbaijani troops during the war. \|deadurl=yes \|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141103080836/http://besacenter.org/wp-content/uploads/2014/10/MSPS110-web.pdf \|archivedate=3 November 2014 }}</ref> * {{Прапор\|UKR}} [[Україна]] \|commander1 = {{flagicon\|Armenia}} [[Нікол Пашинян]]<br/>{{flagicon\|Armenia}} [[Саргсян Серж Азатович\|Серж Саргсян]]<br/>{{flagicon\|Armenia}} [[Оганян Сейран Мушегович\|Сейран Оганян]] <br/>{{flagicon\|Nagorno-Karabakh}} [[Саакян Бако Саакович\|Бако Саакян]] \|commander2 = {{flagicon\|Azerbaijan}} [[Ільхам Алієв]] Рядок 34 ⟶ 35: \|casualties1 = \|casualties2 = \|casualties3 = 28, 000–38, 000 загиблих (1988—1994){{#tag:ref\|See{{sfn\|de Waal\|2003\|p=285}}<ref>[http://www.euronews.net/2009/11/28/winds-of-change-in-nagorno-karabakh/ Winds of Change in Nagorno Karabakh] {{Webarchive\|url=https://web.archive.org/web/20111206040424/http://www.euronews.net/2009/11/28/winds-of-change-in-nagorno-karabakh/ \|date=6 грудня 2011 }}. ''[[Euronews]]''. 28 November 2009.</ref><ref>[[Uppsala Conflict Data Program]], Republic of Nagorno-Karabakh — civilians, viewed 2013-05-03</ref><ref>{{cite web\|url=http://www.naharnet.com/stories/en/150603\|title=Azerbaijani Soldier Shot Dead by Armenian Forces\|work=Naharnet\|accessdate=22 жовтня 2014\|archive-date=16 жовтня 2014\|archive-url=https://web.archive.org/web/20141016112356/http://www.naharnet.com/stories/en/150603}}</ref>}}<br/>3, 000 загиблих (1994—2009)<ref>{{cite web\|title=Armenia and Azerbaijan: Preventing War\|url=http://www.crisisgroup.org/~/media/Files/europe/caucasus/B60%20Armenia%20and%20Azerbaijan%20---%20Preventing%20War.pdf\|website=Europe Briefing N°60\|publisher=[[International Crisis Group]]\|page=3\|date=8 лютого 2011\|quote=There are no exact casualty figures since 1994, but most observers agree that as many as 3,000 people, mostly soldiers, have died. Crisis Group phone interview, Jasur Sumerinli, military expert, August 2009.\|accessdate=19 квітня 2016\|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160520105841/http://www.crisisgroup.org/~/media/Files/europe/caucasus/B60%20Armenia%20and%20Azerbaijan%20---%20Preventing%20War.pdf\|archivedate=20 травня 2016\|deadurl=yes}}</ref><br/>547+ загиблих (2010—2016)<br/>7, 968 загиблих (2020)<br/>304—885 загиблих (2022) \|notes = \|campaignbox = Рядок 40 ⟶ 41: {{Конфлікти на пострадянському просторі}} '''Карабаський конфлікт''' ({{lang-hy\|Արցախյան գոյամարտ}}, {{lang-az\|Qarabağ müharibəsi}}) — багаторічний [[Етнічна територія\|етнічний]] та територіальний конфлікт між [[Вірмени\|вірменами]] та [[Азербайджанці\|азербайджанцями]] за контроль над [[Нагірний Карабах\|Нагірним Карабахом]]. На початку [[XIX століття\|ХІХ ст.]] території сучасних [[Вірменія\|Вірменії]] та [[Азербайджан~~\|Азербайджану~~]]у опинилися у складі [[Російська імперія\|Російської імперії]]<ref name="гіркі плоди" />. В період перебування Нагірного Карабаху у складі Російської імперії він був територією постійних конфліктів вірмен та азербайджанців, які доходили до збройних сутичок<ref name="історія збройного" />. На початку XX століття вірмени складали близько 85 % населення регіону<ref name="не схожий" />. У 1918 році в умовах [[Перша світова війна\|Першої світової війни]] та [[Розпад Російської імперії\|розпаду Російської імперії]] на [[Закавказзя\|Закавказзі]] утворилися три республіки: [[Грузинська Демократична Республіка\|Грузинська]], [[Республіка Вірменія (1918—1920)\|Вірменська]] та [[Азербайджанська Демократична Республіка\|Азербайджанська]]<ref name="історія збройного" /><ref name="варто знати" />. При цьому статус Нагірного Карабаху залишався невизначеним<ref name="історія збройного" />. За контроль над Карабахом та низкою інших регіонів починається [[Вірмено-азербайджанська війна (1918—1920)\|вірмено-азербайджанська війна]]<ref name="гіркі плоди" /><ref name="історія збройного" />. Але у ході наступу [[Червона армія\|Червоної армії]] і Вірменія, і Азербайджан потрапляють під владу [[Більшовики\|більшовиків]]<ref name="гіркі плоди" /><ref name="варто знати" />. У 1921 році після складних суперечок у радянському керівництві Нагірний Карабах був переданий [[Азербайджанська РСР\|Азербайджанській РСР]]<ref name="о самой долгой" /><ref name="створив Орджонікідзе" />. У 1923 році у складі [[Азербайджанська РСР\|Азербайджанської РСР]] була утворена [[Нагірно-Карабаська автономна область]]<ref name="створив Орджонікідзе" />. Вірмени стверджують, що за часів радянської влади керівництво Азербайджанської РСР переслідувало та [[Дискримінація\|дискримінувало]] вірмен, тоді як азербайджанська сторона заявляє, що саме азербайджанці в [[НКАО]] зазнавали утисків, а вірменське населення користувалось привілеями від [[Москва\|Москви]]<ref name="створив Орджонікідзе" />. Протягом радянського періоду керівництво [[Вірменська РСР\|Вірменської РСР]] неодноразово зверталось до керівництва [[СРСР]] з проханням передати Нагірний Карабах до складу Вірменії, але отримало відмову<ref name="о самой долгой" />. Проте в цілому радянська влада десятиліттями придушувала будь-які націоналістичні чи релігійні виступи<ref name="варто знати" />. З початком [[Перебудова\|Перебудови]] ситуація у регіоні різко змінюється<ref name="у 10 відповідях" />. У 1987 році у Нагірному Карабасі проходять мітинги з вимогою включити регіон до [[Вірменська РСР\|Вірменської РСР]]<ref name="противостояния" />. 20 лютого 1988 року Рада [[Нагірно-Карабаська автономна область\|Нагірно-Карабаської автономної області]] звертається до [[Верховна рада СРСР\|Верховної ради СРСР]] з проханням включення регіону до Вірменії, але [[ЦК КПРС]] засуджує це звернення<ref name="історія збройного" /><ref name="противостояния" />. 22 лютого 1988 року починаються збройні сутички між вірменами і азербайджанцями у Нагірному Карабаху<ref name="противостояния" />. 27-29 лютого 1988 року в азербайджанському місті [[Сумгаїт]] відбувається [[Сумгаїтський погром\|вірменський погром]], внаслідок якого загинули десятки людей<ref name="противостояния" />. Через чисельні зіткнення азербайджанці починають тікати з Вірменії та Нагірного Карабаху, а вірмени  — з Азербайджану<ref name="противостояния" />. У березні 1988 року [[Генеральний секретар ЦК КПРС]] [[Горбачов Михайло Сергійович\|Михайло Горбачов]] заперечив можливість змін кордонів між республіками<ref name="противостояния" />. Але спроби радянського керівництва заарештувати лідерів національних рухів у Вірменії, Азербайджані й Нагірному Карабасі лише підсилювали їхню популярність серед населення<ref name="случилось в Нагорном" />. У серпні 1989 влада Азербайджану починає блокувати залізничне сполучення між Вірменією і Нагірним Карабахом<ref name="противостояния" />. У Вірменії зароджується масовий опозиційний рух, який вимагав незалежності країни та {{iw\|Карабаський рух\|приєднання Карабаху\|en\|Karabakh movement}}<ref name="не о Карабахе" />. 1 грудня 1989 року {{iw\|Верховна Рада Вірменської РСР\|Верховна Рада Вірменської РСР\|en\|Supreme Soviet of the Armenian Soviet Socialist Republic}} разом з Радою депутатів [[НКАО]] оголошують про включення Нагірного Карабаху до складу Вірменії<ref name="від радянських" />. Між [[Вірменська РСР\|Вірменською РСР]] та [[Азербайджанська РСР\|Азербайджанською РСР]] починаються артилерійські обстріли<ref name="від радянських" />. У Азербайджані формується потужний опозиційний рух [[Народний фронт Азербайджану]], який звинувачував керівництво Азербайджанської РСР у тому, що воно нездатне захистити кордони республіки<ref name="~~От лояльности~~противостояния" /><ref name="~~противостояния~~От лояльности" />. 13  — 20 січня 1990 року у [[Баку]] відбуваються масштабні {{iw\|~~Вірменьский~~Вірменський погром у Баку\|вірменські погроми\|en\|Baku pogrom}}<ref name="від радянських" />, після чого Москва вводить до Баку радянські війська, які [[Чорний січень\|вбивають сотні цивільних людей]]<ref name="случилось в Нагорном" />. З обох сторін конфлікту утворюються збройні формування, які починають нападати на цивільне населення та силовиків з метою помсти<ref name="від радянських" />. У квітні 1991 року радянська влада проводила у Нагірному Карабаху {{iw\|Операція «Кільце» (1991)\|операцію «Кільце»\|en\|Operation Ring}} щоб роззброїти вірменські збройні формування, що призвело до збройних сутичок і жертв серед цивільного населення<ref name="противостояния" />. З [[Розпад СРСР\|розпадом СРСР]] конфлікт виходить на новий рівень<ref name="случилось в Нагорном" />. 30 серпня 1991 [[Азербайджанська Республіка]] оголошує незалежність<ref name="історія збройного" />. 2 вересня 1991 року проголошена незалежна [[Нагірно-Карабаська Республіка]], але Баку оголосив цей акт незаконним<ref name="історія збройного" /><ref name="від радянських" />. Починається [[Перша карабаська війна\|повномасштабна війна]] між Вірменією і «силами самооборони Нагірного Карабаху» з однієї сторони, та Азербайджаном з іншої<ref name="о самой долгой" />. Особливо жорстокі бої тривали у ~~1992 — 1993~~1992—1993 роках<ref name="случилось в Нагорном" />. У лютому 1992 року вірменські сили атакували населене азербайджанцями місто [[Ходжали]] у Нагірному Карабасі та [[Ходжалинська різанина\|вчинили різанину]] цивільного населення<ref name="противостояния" />. З 1992 року [[Мінська група]] [[ОБСЄ]] на чолі з [[Франція\|Францією]], [[Росія\|Росією]] та [[США]] вела перемовини про мир<ref name="~~Звідки~~случилось ~~взявся~~в Нагорном" /><ref name="~~случилось~~Звідки ~~в Нагорном~~взявся" />. У травні 1994 року сторони конфлікту підписують [[Бішкекський протокол]] про припинення вогню, але періодично у регіоні відновлювались обстріли<ref name="від радянських" />. За результатами війни вірменські сили взяли під контроль не лише більшу частину території [[НКАО]], але й захопили території ще {{iw\|Пояс безпеки Нагірного Карабаху\|сімох азербайджанських районів\|en\|Armenian-occupied territories surrounding Nagorno-Karabakh}}: [[Лачинський район\|Лачинського]], [[Кельбаджарський район\|Кельбаджарського]], [[Кубатлинський район\|Кубатлинського]], [[Джебраїльський район\|Джебраїльського]], [[Зангеланський район\|Зангіланського]], [[Фюзулинський район\|Фізулінського]] та [[Агдамський район\|Агдамського]]<ref name="гіркі плоди" />. Разом ці території складали близько 20 % площі [[Азербайджан]]у<ref name="створив Орджонікідзе" />. Близько одного мільйона азербайджанців були вимушені залишити свої домівки в Карабаху та {{iw\|Пояс безпеки Нагірного Карабаху\|навколишніх окупованих районах\|en\|Armenian-occupied territories surrounding Nagorno-Karabakh}}<ref name="перетворюється на війну" />. Але [[Нагірно-Карабаська Республіка]] так і залишилась [[Невизнана держава\|невизнаною державою]]<ref name="гіркі плоди" />. Хоча Вірменія надавала [[НКР]] військову та фінансову підтримку, вона так і не наважилась ні визнати незалежність [[НКР]], ні [[Міацум\|включити її до своєї території]]<ref name="гіркі плоди" /><ref name="у 10 відповідях" />. Мирні перемовини про статус Нагірного Карабаху, які тривали багато років, так ні до чого й не призвели, і з 1994 року Карабаський конфлікт став «[[Заморожений конфлікт\|замороженим]]»<ref name="перетворюється на війну" />. Але з 1994 року періодично виникали прикордоні сутички<ref name="вирішив віддати" />. У квітні 2016 року у Нагірному Карабасі відбулись масштабні збройні зіткнення, які стали відомі як «[[Чотириденна війна]]»<ref name="~~Сім~~варто ~~фактів~~знати" /><ref name="~~варто~~Сім ~~знати~~фактів" />. 27 вересня 2020 року розпочалась [[Друга карабаська війна]]<ref name="Незакінчений конфлікт" />. Азербайджан вирішив силою повернути втрачені території та розпочав наступ<ref name="Перемога Азербайджану" />. За півтора місяця [[Збройні сили Азербайджану\|азербайджанські сили]] змогли прорвати вірменську оборону і повернути дві третини територій, втрачених після [[Перша карабаська війна\|Першої карабаської війни]]<ref name="Незакінчений конфлікт" />. [[Нагірно-Карабаська Республіка]] стала відрізаною від Вірменії<ref name="Шестинедельная война" />. У регіон були введені {{iw\|Російські сили у Нагірному Карабасі\|російські «миротворці»\|en\|Peacekeeping operations in Nagorno-Karabakh}}<ref name="Кінець війни" />. Після підписання [[Заява про припинення вогню в Нагірному Карабасі (2020)\|Заяви про припинення вогню в Нагірному Карабасі]], за якою [[Вірменія]] зобов'язалася передати частину територій [[Азербайджан]]у, у [[Єреван]]і спалахнули [[Протести у Вірменії (2020-2021)\|масові протести]]<ref name="~~Кінець~~Незакінчений ~~війни~~конфлікт" /><ref name="~~Незакінчений~~Кінець ~~конфлікт~~війни" />. Але після [[Друга карабаська війна\|Другої карабаської війни]] мир у регіоні так і не настав<ref name="Незакінчений конфлікт" />. У вересні 2022 року на фоні [[Російське вторгнення в Україну (2022)\|російського вторгнення в Україну]] відбулись [[Азербайджансько-вірменські зіткнення у вересні 2022\|азербайджансько-вірменські зіткнення]], в ході яких війська Азербайджану обстрілювали територію Вірменії<ref name="це пов‘язано" />. Хоча Вірменія звернулась до Росії та інших країн [[ОДКБ]] про допомогу, однак підтримки вона так і не отримала<ref name="це пов‘язано" />. [[18 квітня]] [[2023]] року прем'єр-міністр Вірменії [[Нікол Пашинян]] визнав територіальну цілісність [[Азербайджан~~\|Азербайджану~~]]у включно з Нагірним Карабахом, натомість заявивши: «ми очікуємо, що Азербайджан зробить те саме, визнавши всю територію колишньої [[Вірменська Радянська Соціалістична Республіка\|Вірменської РСР]] Республікою [[Вірменія]]»<ref name="допустив визнання" />. Наприкінці 2022 року Азербайджан розпочав {{iw\|Блокада Нагірного Карабаху\|блокаду Нагірного Карабаху\|en\|Blockade of the Republic of Artsakh (2022–present)}}<ref name="Блокада Лачинського" /><ref name="Третя карабаська" />. 19 вересня 2023 року Азербайджан розпочав повномасштабні [[Воєнні дії в Карабасі (2023)\|бойові дії у Нагірному Карабаху]]<ref name="Третя карабаська" /><ref name="Азербайджан почав" />. Після доби боїв [[Нагірно-Карабаська Республіка]] капітулювала<ref name="офіційно припиняє" />. 28 вересня 2023 року влада [[НКР]] оголосила, що Нагірно-Карабаська Республіка припиняє своє існування з 1 січня 2024 року<ref name="офіційно припиняє" />. Після капітуляції [[НКР]] [[Вірмени\|вірменське]] населення почало масово залишати [[Нагірний Карабах]]<ref name="офіційно припиняє" /><ref name="Понад 53 тисячі" />. == Передісторія == Рядок 71 ⟶ 76: Карабаське ханство було окуповане Росією 1805 року. У містечку [[Кюрекчай]] неподалік [[Гянджі]] було підписано [[Кюрекчайський договір]] про перехід Карабаського ханства під владу Росії, що було згодом закріплено [[Ґюлістанський мирний договір\|Ґюлістанським мирним договором]] 1813 року. Після підписання договору було вжито заходів щодо переселення до Карабаху вірмен з [[Іранський Азербайджан\|Іранського Азербайджану]]. Керувати організацією переселення доручили полковнику Лазарєву. У рапорті головнокомандувачу російської армії на Кавказі, графу [[Паскевич Іван Федорович\|Паскевичу]] Посол Російської імперії при дворі Перського шаха [[Грибоєдов Олександр Сергійович\|Грибоєдов]] різко критикував виявлену, на його думку, поспішність і некомпетентність влади, що безпосередньо здійснювали переселення:<blockquote>''«Вашій ясновельможності завгодно було дізнатися достовірніше через мене про способи, які були прийняті до переселення Вірмен з Адербейджана, і про нинішнє їх запровадження в наших областях. Лазарєв почитав себе головним побудником цієї еміграції, про що, як вам відомо, він висловлювався досить гласно, але безпідставно, тому що Вірмени жодного поняття не мали про нього, будучи єдино проваджені довірою до Росії і бажанням бути під її законами. Трактат давав їм на це повне право (…) Полк. Лазарєв думав тільки про твір прокламацій, досить недоречних, між іншим, про формування регулярнаго вірменського ополчення, вважаючи навіть включити в коло своїх задумів (…) і самий Карабах і прочия області, що мають своє начальство і де особливої влади віддавна встановлення не могло бути допущено. (…) при розміщенні їх у нас на нових місцях все зроблено безглуздо, недбало і непробачно. Вірмен здебільшого поселено на землях поміщицьких мусульманських. Влітку це ще можна було допустити. Господарі, мусульмани, здебільшого перебували на кочовищах і мало мали приводів спілкуватися з іновірними прибульцями. Не заготовлено лісу і не відведено інших місць для міцного проштовхування переселенців. (…) Переселенці знаходяться самі в тісноті і тіснять мусульман, які все нарікають і ґрунтовно»''<ref>{{Cite web\|url=http://feb-web.ru/feb/griboed/texts/piks3/3_4_v3.htm\|title=ФЭБ: Грибоедов. Записка о переселении армян из Персии в наши области. — 1917 (текст)\|website=feb-web.ru\|accessdate=2017-09-25\|archive-date=1 листопада 2020\|archive-url=https://web.archive.org/web/20201101000321/http://feb-web.ru/feb/griboed/texts/piks3/3_4_v3.htm}}</ref></blockquote>Нагірний Карабах, населений переважно вірменами внаслідок послідовної політики російської влади із заселення краю іранськими поселенцями, на початку [[XX століття]] двічі (у 1905—1907 та 1918—1920 рр.) ставав ареною кровопролитного вірмено-азербайджанського конфлікту (детально див. [[Історія Нагірного Карабаху]]). У [[1921]] р. постановою [[Політбюро ЦК КПРС\|Політбюро ЦК РКП(б)]] він був включений до складу [[Азербайджанська РСР\|Азербайджанської РСР]] зі створенням автономії (НКАО — [[Нагірно-Карабаська автономна область]]). Це викликало невдоволення вірмен, що протягом багатьох десятиліть вимагали приєднання НКАО до [[Вірменія\|Вірменії]] (див. [[Міацум]]). На початку жовтня [[1987]] року на мітингах у [[Єреван~~\|Єревані~~]]і, присвячених екологічним проблемам, прозвучали вимоги передачі [[НКАО]] [[Вірменія\|Вірменії]], які згодом повторювалися в численних зверненнях, адресованих радянському керівництву. У серпні [[1987]] в регіоні починається збір підписів серед вірменського населення під зверненням на підтримку вимоги передати [[Карабах]] Вірменії. Керівництво [[Азербайджанська РСР\|Азербайджанської РСР]] і [[Компартія Азербайджану\|Компартії Азербайджану]], зі свого боку, намагалося залучити наявні командно-бюрократичні важелі, сподіваючись врегулювати ситуацію. Рядок 103 ⟶ 108: === 2000—2016 === * [[22 березня]] [[2000]] — замах на Аркадія Гукасян в [[Степанакерт~~\|Степанакерті~~]]і. [[Самвел Бабаян]] заарештований. * 4-5 березня [[2001]] — [[Ільхам Алієв\|Алієв]] і Кочарян знову зустрічаються в [[Париж]]і. За твердженнями деяких джерел, що є досить обізнаними, істотність «паризьких» і подальших «кі-вестських» принципів зводилося до приєднання Нагірного Карабаху до Вірменії і торгу навколо статусу транзитного транспортного коридору з «материкового» Азербайджану в [[Нахічевань (місто)\|Нахічевань]] через Мегрі. Згодом Азербайджан відкинув цю пропозицію. * 3-7 квітня 2001 — мирні переговори в Кі-Вест, штат Флорида, США. Рядок 109 ⟶ 114: * [[5 березня]] [[2003]] — Роберт Кочарян обраний президентом Вірменії на другий термін. * [[15 жовтня]] 2003 — в Азербайджані відбулися президентські вибори, на яких переміг Ільхам Алієв. Вибори супроводжувалися протестами опозиції, що переросли в масові безлади. * [[19 лютого]] [[2004]] — в навчальному закладі [[НАТО]] в [[Будапешт~~\|Будапешті~~]]і лейтенант [[Національна армія Азербайджану\|ЗС Азербайджану]] [[Раміль Сафаров]], зарубав [[Сокира\|сокирою]] сплячого вірменського військовослужбовця — 26-річного лейтенанта [[Гурген Маркарян\|Гургена Маркаряна]]. Обидва офіцери вивчали [[Англійська мова\|англійську мову]] в рамках програми НАТО «Партнерство заради миру». Суд, який тривав півтора року, визнав провину Сафарова і засудив його до довічного ув'язнення без права на амністію в перші 30 років. * [[25 травня]] [[2005]] — в Баку відбулося офіційне відкриття нафтопроводу [[Баку — Тбілісі — Джейхан]]. * [[2006]] — згідно із заявами офіційних джерел, нова пропозиція МГ ОБСЄ розглядає проведення референдуму для визначення статусу Нагірного Карабаху, і виведення вірменських військ із суміжних з Нагірним Карабахом територій. * [[10 лютого]] [[2006]] — в [[Париж~~\|Парижі~~]]і, в замку Рамбує відбулася зустріч за закритими дверима президентів Ільхама Алієва і Роберта Кочаряна. Ніяких домовленостей досягти не вдалося. * [[10 грудня]] [[2006]] — загальнонародним [[референдум]]ом прийнята [[Конституція НКР]]. * [[19 липня]] [[2007]] — третім президентом НКР обраний [[Бако Саакян]]. Рядок 139 ⟶ 144: [[28 вересня]] 2020 року, вірменська сторона повідомила, що [[Азербайджан]] нібито втратив близько 200 чоловік. Там не уточнили, скільки з них були вбитими, однак додали, що також нібито було знищено близько 30 одиниць бронетехніки, близько 20 безпілотників й інша техніка. У Міноборони Азербайджану назвали ці дані недостовірними. У відомстві також стверджують, що Вірменія втратила 550 осіб пораненими й убитими, а також десятки одиниць бойової техніки<ref>{{Cite web\|title=Нагорный Карабах. Стороны заявляют о сотнях потерь у противников – что известно на 07:00\|url=https://news.liga.net/world/news/nagornyy-karabah-storony-zayavlyayut-o-sotnyah-poter-u-protivnikov-chto-izvestno-na-0700\|website=LIGA\|date=2020-09-28\|accessdate=2020-09-28\|language=ru\|archive-date=28 вересня 2020\|archive-url=https://web.archive.org/web/20200928065033/https://news.liga.net/world/news/nagornyy-karabah-storony-zayavlyayut-o-sotnyah-poter-u-protivnikov-chto-izvestno-na-0700}}</ref>. З 00:00 28 вересня в Баку, Гянджі, Євлах, Гейгеле і деяких районах була введена комендантська година<ref>{{Cite web\|title=Азербайджан вслед за Арменией ввел частичное военное положение в стране\|url=https://news.liga.net/world/news/azerbaydjan-vsled-za-armeniey-vvel-chastichnoe-voennoe-polojenie-v-strane\|website=LIGA\|date=2020-09-27\|accessdate=2020-09-28\|language=ru\|archive-date=4 жовтня 2020\|archive-url=https://web.archive.org/web/20201004201721/https://news.liga.net/world/news/azerbaydjan-vsled-za-armeniey-vvel-chastichnoe-voennoe-polojenie-v-strane}}</ref>. У [[Державний департамент США\|Держдепі США]], заявили, що сторонам слід негайно припинити бойові дії і повернутися до переговорів. У відомстві вважають, що участь в ескалації зовнішніх сторін буде «вкрай марним і тільки посилить регіональну напруженість»<ref>{{Cite web\|title=Escalation of Violence between Armenia and Azerbaijan\|url=https://www.state.gov/escalation-of-violence-between-armenia-and-azerbaijan/\|website=United States Department of State\|accessdate=2020-09-28\|language=en-US\|archive-date=28 вересня 2020\|archive-url=https://web.archive.org/web/20200928221451/https://www.state.gov/escalation-of-violence-between-armenia-and-azerbaijan/}}</ref>. [[29 вересня]] 2020 року, в [[Єреван~~\|Єревані~~]]і заявили, що в результаті боїв в Нагірному Карабасі протягом дня азербайджанська армія втратила 17 танків, 13 безпілотників, а втрати в особовому складі перевищили 500 осіб. Представник міноборони [[Вірменія\|Вірменії]] повідомив, що за три дні боїв противник нібито втратив 790 чоловік, з них 180 в карвачарському напрямку, де були запеклі бої. За приблизними даними, озвученими вірменською стороною, у противника 1900 поранених. В Єревані також заявили, що вірменські Збройні Сили за три дні вразили 137 танків і інших видів азербайджанської бронетехніки, 72 безпілотники, сім вертольотів і один літак. Водночас в [[Баку]] не підтвердили такі величезні втрати армії [[Азербайджан]]у, а в міністерстві оборони заявили, що позиції вірменської армії — розгромлено. Нібито в результаті артилерійських ударів азербайджанської армії було знищено позиції 1-го батальйону 5-го мотострілецького полку поблизу селища Гасангая Тертерського району і 1-го батальйону 6-го мотострілецького полку збройних сил Вірменії на Талишському напрямку<ref>{{Cite web \|url=https://politics.segodnya.ua/ua/politics/armeniya-obnarodovala-ogromnye-poteri-azerbaydzhana-za-tri-dnya-boev-1479650.html \|title=Вірменія оприлюднила величезні втрати Азербайджану за три дні боїв. 29.09.2020, 22:46 \|accessdate=29 вересня 2020 \|archive-date=29 жовтня 2020 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20201029074735/https://politics.segodnya.ua/ua/politics/armeniya-obnarodovala-ogromnye-poteri-azerbaydzhana-za-tri-dnya-boev-1479650.html }}</ref>. Окрім цього, влада Вірменії заявила, що турецький винищувач [[General Dynamics F-16 Fighting Falcon\|F-16]] збив її військовий літак [[Су-25]] в повітряному просторі Вірменії під час виконання військового завдання, в результаті чого загинув пілот. У Міністерстві оборони Азербайджану повідомлення про збитий літак — заперечили, а в управлінні зв'язків з громадськістю адміністрації президента [[Туреччина\|Туреччини]], також, не підтвердили<ref>{{Cite web \|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-virmeniya-azerbaydzhan-turechchyna-litak/30865075.html \|title=Туреччина і Азербайджан заперечують звинувачення Вірменії у збитті Анкарою її військового літака. 29.09.2020, 22:48 \|accessdate=29 вересня 2020 \|archive-date=2 жовтня 2020 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20201002060623/https://www.radiosvoboda.org/a/news-virmeniya-azerbaydzhan-turechchyna-litak/30865075.html }}</ref>. В ніч з 9 на 10 листопада 2020 року президент [[Азербайджан~~\|Азербайджану~~]]у [[Ільхам Алієв]], прем'єр-міністр [[Вірменія\|Вірменії]] [[Нікол Пашинян]] і президент РФ Путін підписали [[Заява про припинення вогню в Нагірному Карабасі (2020)\|тристоронню заяву]] про припинення вогню в Нагірному Карабасі. У заяві проголошується повне припинення військових дій з 00:00 ([[Московський час\|UTC+3]]) та повернення раніше підконтрольних вірменській стороні територій Азербайджану, таким чином фактично скасовуючи існування [[Нагірно-Карабаська Республіка\|Нагірно-Карабаської Республіки]]. == Поточний прикордонний конфлікт == Рядок 150 ⟶ 155: === 2023 === * 5 березня 2023 року у зоні вірмено-азербайджанського конфлікту в [[Нагірний Карабах\|Нагірному Карабасі]] сталася стрілянина. Є загиблі та поранені, — про це повідомило [[Міністерство оборони Азербайджану]]. Згідно із повідомленням, азербайджанці зупинили підозрілий транспорт з Вірменії для перевірки, після чого "«протилежна сторона відкрила вогонь"»<ref>[https://lb.ua/world/2023/03/05/547929_nagirnomu_karabasi_stalasya.html В Нагірному Карабасі сталася стрілянина, є жертви. 05.03.2023, 15:41]</ref><ref>[https://lb.ua/world/2023/03/05/547934_azerbaydzhan_vimagaie_vivesti.html Азербайджан вимагає вивести вірменських військових із Карабаху. 05.03.2023, 17:34]</ref>. Проте, версії сторін конфлікту — дещо різняться<ref>[https://www.bbc.com/russian/news-64857777 В Карабахе произошла перестрелка между армянской полицией и азербайджанскими военными, есть убитые и раненые. (рос.) 05.03.2023]</ref>. * 30 квітня 2023 року Вірменія та Азербайджан візьмуть участь у новому раунді переговорів у [[Вашингтон~~\|Вашингтоні~~]]і (США), щоб спробувати нормалізувати відносини після кількох тижнів зростання напруженості навколо спірного Нагірно-Карабаського регіону<ref>[https://www.unn.com.ua/uk/news/2025444-virmeniya-ta-azerbaydzhan-provedut-peregovori-schodo-mirnogo-vregulyuvannya-u-vashingtoni-1 Вірменія та Азербайджан проведуть переговори щодо мирного врегулювання у Вашингтоні. // Галина Крижанівська. 30.04.2023, 18:40]</ref>. * 22 травня 2023 року, прем'єр-міністр Вірменії [[Нікол Пашинян]] заявив, що Єреван може визнати Нагірний Карабах частиною Азербайджану, якщо Баку гарантує права етнічних вірмен на цій території<ref>[https://bykvu.com/ua/bukvy/virmeniia-mozhe-vyznaty-karabakh-chastynoiu-azerbaidzhanu-pashynian/ Вірменія може визнати Карабах частиною Азербайджану – — Пашинян. 23.05.2023, 00:27]</ref>. * 26 травня 2023 року, посол Азербайджану у Франції повідомив, що Азербайджан та Вірменія можуть підписати мирну угоду щодо врегулювання конфлікту навколо Нагірного Карабаху, коли лідери обох країн зустрінуться на саміті Європейської політичної спільноти у [[Молдова\|Молдові]] наступного тижня<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3714572-baku-ta-erevan-mozut-pidpisati-mirnu-ugodu-na-samiti-evropejskih-lideriv-posol-azerbajdzanu.html Баку та Єреван можуть підписати мирну угоду на саміті європейських лідерів – — посол Азербайджану. 26.05.2023, 15:57]</ref>. За інформацією дипломатичних джерел агентства [[Рейтер\|Reuters]], планується, що на полях саміту Європейської політичної спільноти [[1 червня]] [[2023]] року президент Азербайджану [[Ільхам Алієв]] та прем'єр-міністр Вірменії [[Нікол Пашинян]] проведуть переговори на найвищому рівні за участю президента Франції [[Емманюель Макрон\|Еммануеля Макрона]] та канцлера Німеччини [[Олаф Шольц\|Олафа Шольца]]<ref>[https://www.reuters.com/world/asia-pacific/azeri-envoy-france-sees-chance-armenia-peace-deal-europe-summit-2023-05-26/ Azeri envoy to France sees chance of Armenia peace deal at Europe summit. // By John Irish. May 26, 2023, 12:53 PM GMT+3]</ref>. * 19 вересня 2023 року, Азербайджан почав [[Військова операція в Карабасі (2023)\|військову операцію]] на території Нагірного Карабаху<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/4624776-azerbaidzhan-pochav-operatsiui-u-karabasi Азербайджан почав операцію у Карабасі. // Автор: Костянтин Катишев, 19.09.2023, 13:21]</ref>. Вже наступного дня, 20 вересня, керівництво [[Нагірно-Карабаська Республіка\|Нагірно-Карабаської Республіки]] погодилось вивести військових, розформувати та повністю роззброїти формування армії оборони Нагірного Карабаху<ref>{{Cite web\|access-date=2023-09-20\|lang=ru\|title=В Нагорном Карабахе заявили о прекращении огня – DW – 20.09.2023\|url=https://www.dw.com/ru/v-nagornom-karabahe-zaavili-o-prekrasenii-ogna/a-66871990\|website=dw.com}}</ref>. * 28 вересня 2023 року, «президент Нагірно-Карабаської Республіки» [[Шахраманян Самвел Сергійович\|Самвел Шахраманян]] підписав указ про розпуск державних установ та припинення існування держави з 1 січня 2024 року<ref>{{Cite web\|title=Невизнана «Нагірно-Карабаська Республіка» припиняє існування з 1 січня — указ «влади»\|url=https://hromadske.ua/posts/u-nagirnomu-karabahu-ogolosili-pro-pripinennya-isnuvannya-neviznanoyi-respubliki-z-1-sichnya\|website=hromadske.ua\|date=2023-09-28\|accessdate=2023-09-28\|language=uk}}</ref>. == Див. також == * [[Азербайджан]] Рядок 184 ⟶ 191: <ref name="допустив визнання">{{Cite web \|url=https://www.eurointegration.com.ua/news/2023/04/18/7160070/\|title=Прем'єр Вірменії допустив визнання суверенітету Азербайджану над Нагірним Карабахом\|date=2023-04-18\|publisher=[[Українська правда]]\|accessdate=2023-09-28}}</ref> <ref name="вирішив віддати">{{Cite web \|url=https://lb.ua/world/2023/05/26/557253_chomu_pashinyan_virishiv_viddati.html\|title=Чому Пашинян вирішив віддати Азербайджану Карабах і що це змінює\|date=2023-05-26\|publisher=[[Лівий берег]]\|accessdate=2023-09-28}}</ref> <ref name="Блокада Лачинського">{{Cite web \|url=https://suspilne.media/385187-blokada-lacinskogo-koridoru-comu-ekoaktivisti-dva-misaci-perekrivaut-dorogu-do-nagirnogo-karabahu/\|title=Блокада Лачинського коридору — чому екоактивісти два місяці перекривають дорогу до Нагірного Карабаху\|date=2023-02-15\|publisher=[[Суспільне Новини]]\|accessdate=2023-09-28}}</ref> <ref name="Третя карабаська">{{Cite web \|url=https://www.eurointegration.com.ua/articles/2023/09/20/7169767/\|title=Третя карабаська. Чому почалася нова війна на Кавказі та якими будуть її наслідки\|date=2023-09-20\|publisher=[[Українська правда]]\|accessdate=2023-09-28}}</ref> <ref name="Азербайджан почав">{{Cite web \|url=https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c3gwm2m8k30o\|title=Карабах. Азербайджан почав масовані обстріли - це нова війна?\|date=2023-09-20\|publisher=[[Українська служба BBC]]\|accessdate=2023-09-28}}</ref> <ref name="офіційно припиняє">{{Cite web \|url=https://babel.ua/news/98939-neviznana-nagirno-karabaska-respublika-oficiyno-pripinyaye-svoye-isnuvannya\|title=Невизнана Нагірно-Карабаська Республіка офіційно припиняє своє існування\|date=2023-09-28\|publisher=[[Бабель (інтернет-видання)]]\|accessdate=2023-09-28}}</ref> <ref name="Понад 53 тисячі">{{Cite web \|url=https://www.radiosvoboda.org/a/news-karabah-virmenija-bizhenci/32613158.html\|title=Понад 53 тисячі людей прибули до Вірменії з Нагірного Карабаху\|date=2023-09-28\|publisher=[[Радіо Свобода]]\|accessdate=2023-09-28}}</ref> }}