Крюкова Ніла Валеріївна
Ні́ла Вале́ріївна Крю́кова (14 листопада 1943, Попівка — 5 жовтня 2018, Київ[2]) — українська акторка. Народна артистка України (1985). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1989). Герой України (2008).
| Крюкова Ніла Валеріївна | |||||
|---|---|---|---|---|---|
Неоніла Крюкова | |||||
| Народилася | 14 листопада 1943 с. Попівка, Онуфріївського району, Кіровоградська область | ||||
| Померла | 5 жовтня 2018 (74 роки) Київ, Україна | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||
| Громадянство |  Україна | ||||
| Місце проживання | Київ | ||||
| Діяльність | акторка, артист розмовного жанру, акторка театру, кіноакторка | ||||
| Галузь | театр[1] і фільм[1] | ||||
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1967) і Олександрійське училище культури | ||||
| Знання мов | українська[1] | ||||
| Заклад | Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя і Національна філармонія України | ||||
| У шлюбі з | Анатолій Барчук | ||||
| Діти | донька Мирослава | ||||
| Нагороди |
| ||||
| IMDb | ID 6875520 | ||||
Працювала у Національній філармонії України. Майстриня розмовного жанру.
Біографія
Неоніла Крюкова народилася 14 листопада 1943 року в селі Попівка Онуфріївського району на Кіровоградщині. Закінчила Олександрійське училище культури.
Після закінчення 1967 року Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого працювала у Полтавському музично-драматичному театрі ім. М. Гоголя, у літературному театрі «Слово», при Спілці письменників України, — в один час з Олесем Гончарем, Ліною Костенко, Григором Тютюнником, Миколою Вінграновським, Василем Земляком, Євгеном Гуцалом.
З 1975 року — артистка Національної філармонії України. Всупереч заборонам підготувала 17 сольних концертних програм за творами українських письменників. Актриса з принциповою громадянською позицією.
1981 року разом із Галиною Менкуш Неоніла Валеріївна наважилася поставити моновиставу «Маруся Чурай» за забороненою поемою Ліни Костенко.[3]
1984 року створила моновиставу за романом Олеся Гончара «Собор», що був заборонений свого часу радянською цензурою. Запис телеверсії моновистави здійснило творче об'єднання «Культура» 1993 року[4]
1986 року однією з перших виступила в Чорнобилі перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС.
У жовтні 1990-го — приєдналася до «Революції на граніті» (студентського голодування на Майдані).
2004 р. — учасниця помаранчевої революції. Неоніла Валеріївна намагалася донести українське слово й дітям; її виступи пам'ятають у сотнях шкіл, куди філармонія направляла актрису з плановими виступами.
З 2006-го, після травми хребта, — прикута до лікарняного ліжка і візка.[3]
22 серпня 2008 року на своєму творчому вечорі вона майже впродовж двох годин (в інвалідному візку) читала твори українських літераторів.[5]
Нагороджена орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2006)[6].
20 серпня 2008 року присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національної культури, натхненну творчу і життєствердну мистецьку діяльність.[7]
Знялась у фільмах: «На Київському напрямку» (1967, Ганна), «Пропала грамота» (1972), «Кайдашева сім'я» (1993, баба Параска).
Померла 5 жовтня 2018 року у місті Києві після тривалої важкої хвороби у віці 74 роки[8]
Похована 7 жовтня 2018 року на Байковому кладовищі міста Києва.[9]
Див. також
Примітки
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Ніла Крюкова померла в Києві. Club-tourist (амер.). Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ а б Україна Молода: Запропонувати сусідам і знайомим запалити свічку в пам'ять про загиблих від Голодомору закликає народна артистка Ніла Крюкова
- ↑ Ніла Крюкова — „Собор“ О.Гончара на YouTube
- ↑ Літературний форум: Вечір для Ніли Крюкової
- ↑ Указ Президента України № 694/2006 від 18 серпня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Указ Президента України № 751/2008 від 20 серпня 2008 року «Про присвоєння Н. Крюковій звання Герой України»
- ↑ Померла народна артистка України Неоніла Крюкова /УНН, 5.10.2018/
- ↑ На Байковому кладовищі поховали Неонілу Крюкову /5 канал, 7.10.2018/
Посилання
- Народна артистка України Неоніла Крюкова лежить в лікарні з травмою хребта(рос.)
- Студентське голодування: ми робили історію чи нам здавалося, що ми її робили?
- Народна артистка Неоніла Крюкова: «при заготовках моє основне правило — нічого не кип'ятити!»(рос.)
- Незбагненний жіночий порив. Валентина Ковальська про Неоліну Крюкову
Джерела
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 340;
- Жінки України. К., 2001. — С. 232;
- Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С. 282—283.