Левитський Микола Васильович
Мико́ла Леви́тський Васильович (* 25 березня (7 квітня) 1859— †1 грудня 1936) — громадський діяч і кооператор, найбільш відомий представник ліберального народництва в Україні.
Закладав з 1887 р. перші в Україні (і у Східній Європі) артілі: хліборобські по селах і виробничі між ремісниками по містах. Член Центральної Ради, учасник міжнародних з'їздів кооперації, автор численних статей в часописах на теми кооперації, брошури «Спілкова умова для хліборобських спілок» (1901 р.). Помер у Києві.
Як і ліберальні народники в цілому, М. Левитський критикує капіталізм, але здебільшого однобічно й поверхово, не розуміючи його історично прогресивної ролі. Левитський, як і народники взагалі, можливість розвитку капіталізму в Росії. Одним із доказів на користь цього погляду стала для М. Левитського теорія відтворення Сісмонді, яку сприйняли й російські народники. Розглядаючи паростки капіталізму в Росії як штучне явище, М. Левитський виступає із закликом спинити, затримати його розвиток. Капіталізму він протиставляє дрібне виробництво, напівнатуральне господарство селян і ремісників. Саме йому він провіщає велике майбутнє. М. Левитський увійшов в історію суспільної думки не лише як теоретик ліберального народництва, а й як практик, який розробляв численні проекти розвитку дрібного виробництва, і намагався втілити їх у життя. Він є прихильником створення різних форм коопе рації, артілей, сільськогосподарських виставок, надання дешевого кредиту дрібним виробничникам тощо. Не забуває він і про общину, яку називає «запорукою майбутнього добробуту», тому що вона полегшує перехід до суспільного господарства всієї громади, всього села. Найбільш відомим теоретичним опрацюванням М. Левитського став «Артільний договір (для землеробських артілей)». Хоч М. Левитський і сподівався своєю діяльністю спинити розвиток капіталізму, протефункціонування створених ним артілей свідчило саме про капіталістичний розвиток сільського господарства.