Лівська мова
Лі́вська мо́ва (līvõ kēļ, інша назва — rāndakēļ («прибережна мова») — мова лівів, належить до прибалтійсько-фінських мов фіно-угорської групи уральської мовної сім'ї. Вважається однією з автохтонних мов населення Латвії; наразі є вимираючою.
Лівська мова | |
---|---|
лів. līvõ kēļ | |
Поширена в | Латвія |
Регіон | північне узбережжя Курляндії |
Носії | близько 20[1] |
Місце | на межі зникнення |
Писемність | латинське письмо |
Класифікація | Уральська сім'я
|
Офіційний статус | |
Регулює | Лівський Фонд |
Коди мови | |
ISO 639-1 | немає |
ISO 639-2 | немає |
ISO 639-3 | liv |
SIL | liv |
Лівська мова має два діалекти — курземський (північний) та східний — відземський (салацас). Найближчі споріднені мови — південні діалекти естонської, водська, карельська, вепська та фінська. Лівська мова справила значний вплив на розвиток латиської мови, зокрема, на її субстрат та на топоніміку курляндських населених пунктів.
Наголос у лівських словах завжди ставиться на перший склад.
Абетка
Сучасна лівська абетка містить 45 літер, як естонських, так і латиських:
A a | Ā ā | Ä ä | Ǟ ǟ | B b | D d | Ḑ ḑ | E e | Ē ē | F f | G g |
H h | I i | Ī ī | J j | K k | L l | Ļ ļ | M m | N n | Ņ ņ | O o |
Ō ō | Ȯ ȯ | Ȱ ȱ | Ö ö | Ȫ ȫ | Õ õ | Ȭ ȭ | P p | R r | Ŗ ŗ | S s |
Š š | T t | Ț ț | U u | Ū ū | Y y | Ȳ ȳ | V v | Z z | Ž ž |
Історія
Лівська мова була одною з перших мов, що виділились із загальної прибалтійсько-фінської мовної основи на початку I тисячоліття н. е.. В часи Середньовіччя лівська була однією з найпоширеніших у Прибалтиці; у XII столітті нею розмовляло близько 30 тисяч чоловік.
Найперші письмові свідчення лівською мовою зустрічаються на межі XII-XIII століть в хроніках Генріха Латвійського та Саксона Граматика. Перший друкований лівський текст, що містився у збірках церковних пісень, датується 1525 роком.
В 1851 році на основі західних та східних говірок курляндського діалекту було створено літературну лівську мову з писемністю на основі латиниці. Перша граматика лівської мови була опублікована в 1861 році Андреасом Йоганном Шегреном та Фердинандом Йоганном Відеманом. Тогочасний правопис перебував під впливом німецької та латиської мов і відрізнявся від сучасної лівської орфографічної системи. Перша книга лівською — Євангеліє від Матвія — вийшла друком 1863 року під редакцією Ф. Й. Відемана. В 1912 році Е. Ваалгамаа переклав лівською «Малий Катехізис» Мартіна Лютера.
Здобуття Латвією незалежності сприяло лівському національному відродженню, що припало на 1930-ті роки. З 1923 року в школах Латвії факультативно викладалась лівська мова, випускались книги, календарі, підручники, художні твори лівських авторів (зокрема, Карлі Сталте). З 1931 року лівською мовою видавалась газета «Līvli» («Лів»).[2]
В 1938 році за сприяння урядів Фінляндії, Естонії та Угорщини було відкрито Центр лівської громади в селі Мазірбе (північна Курляндія) — неофіційній лівській столиці.
До середини XX століття лівською мовою все ще постійно розмовляло менше одної тисячі осіб, але в результаті радянської окупації кількість її носіїв скоротилась в десятки разів. Остання книга лівською вийшла в 1939 році. В часи СРСР від повного зникнення лівську мову врятували лише зусилля місцевих просвітників та естонських і фінських науковців.
У 1972 році в Латвії було створено лівський ансамбль «Liulist». В 1999 році у Ризі сформовано естонсько-лівський гурт «Tuļļi Lum» («Гарячий сніг»), що виконує пісні лівською мовою.
У 2005 році були затверджені правила лівської орфографії.[3] Нині вивчення мови практикується в університетах Латвії, Естонії та Фінляндії, зокрема, Ризькому (з 1995 року) та Тартуському (1948).
Найстаршим носієм лівської мови є Крістінь Грізельда (народилась в 1910 році), що мешкає в Канаді.[4] В самій Латвії людей, для яких лівська мова є рідною, вже не залишилось, а нечисленна діаспора розпорошена по світу, що ускладнює системне вивчення мови.
Приклади
Українська | Лівська | Естонська |
---|---|---|
Привіт! | Tēriņtš! | Tere! |
Смачного! | Jõvvõ sīemnaigõ! | Jätku leiba! |
Доброго ранку! | Jõvā ūomõg! / Jõvvõ ūomõgt! | Tere hommikust! |
Гарного дня! | Jõvā pǟva! / Jõvvõ päuvõ! | Ilusat päeva! |
Дякую! | Tienū! | Tänan! |
З Новим роком! | Vȯndzist Ūdāigastõ! | Head Uut Aastat! |
один | ikš | üks |
два | kakš | kaks |
три | kuolm | kolm |
чотири | nēļa | neli |
п'ять | vīž | viis |
шість | kūž | kuus |
сім | seis | seitse |
вісім | kōdõks | kaheksa |
дев'ять | īdõks | üheksa |
десять | kim | kümme |
Дивіться також
Примітки
Посилання
- Ливский язык. Миноритарные языки Европы (рос.)
- Латисько-лівсько-англійський словник
- Лівська мова на сайті «Віртуальна Лівонія» (англ.)
- Граматика лівської мови. Сайт «Віртуальна Лівонія» (англ.)
- Приклади звучання лівської мови. Сайт «Віртуальна Лівонія» (англ.)
- Незнакомая родная речь // «Час», 07.04.1999 (рос.)
- SMS по–ливски, или финно–угорская загадка Латвии // FinUgor.ru, 01.07.2011 (рос.)
- Користувачі латиської вікіпедії, що розуміють лівську мову (латис.)
- Користувачі англійської вікіпедії, що розуміють лівську мову (англ.)